Прибулець з минулого

Ти прийшов крізь тишу століть,
Крізь зоряний пил і сни.
Наче шепіт забутих миттєвостей,
Що пам’ятали лише ми.
У твоїх очах — відлуння неба,
У дотику — подих весни.
Мов час розчинив свої межі,
І стали реальністю сни.
Ти — прибулець з мого минулого,
Та водночас — мій світанок новий.
Якщо нас з’єднала вічність,
Значить, шлях наш — світлий і живий.