Мія з Джулією сиділи біля барної стійки біля басейну. У руках — високі склянки з кольоровими коктейлями, що виблискували, наче дорогоцінні камені. Вечірній бар наповнювала музика: повільний, чуттєвий джаз у поєднанні з тихим шумом хвиль.
— За літо, яке запам’ятається нам назавжди, — підняла свій келих Джулія.
— За пригоди, — додала Мія, стикаючи склянку з подругою.
У цей момент до них приєдналися Давіде й Маттео. Вони виглядали розслаблено, але водночас — немов ті самі хижаки, що помітили здобич. Давіде сів поруч із Мією, його коліно майже торкнулося її стегна, і цей випадковий контакт змусив її серце шалено закалатати.
— Вечір занадто гарний, щоб проводити його наодинці, — промовив він, нахиляючись ближче.