Він смикнув мене назад, змушуючи майже впритул притиснутися до його грудей. Його погляд потемнів, а на губах зʼявилася та сама знайома, небезпечна напівусмішка.
— Сьогодні негода, — спокійно промовив він.
На нас уже починали озиратися туристи. Я на мить відвела погляд, і в ту ж секунду відчула, як його хватка на моєму запʼясті трохи послабилася.
— Так... шторм, — відповіла я, ледь стримуючи тремтіння в голосі.
— Гарненьке містечко, — задумливо протягнув він, ковзнувши поглядом по майже порожній набережній. — Особливо для того, щоб загубитися.
Я скористалася моментом і зробила крок убік.
Та вже за мить знову врізалася в його груди.
Він нахилився до самого мого вуха. Гаряче дихання обпекло шкіру, різко контрастуючи з холодним морським вітром.
— Ти справді думала, що я тебе не впізнаю?