П'ятница. Пята вечора. Пять людей і світ пішов під три чорти.
​— Кларіссо? Якого біса ти впала мені на голову? І що з ним? — Дерек кивнув на труп.
​— З ним? — Кларісса похмуро засміялася, її чорний гумор завжди був захисною реакцією. — У нього гостра алергія на укуси, Дереку. А щодо того, чому я тут...
​Вона подивилася на небо, де з боку центру Портленда піднімалися густі чорні стовпи диму, а вітер доносив далеку какофонію сирен та криків.
​— Світ закінчився приблизно тридцять хвилин тому, рейнджере. Сподіваюся, у тебе є пиво і багато патронів.