Нове місто, нові обличчя, нове життя — без нього.
І все йшло за планом, поки звичайний день не перетворився на déjà vu.
Знайомий голос. Знайомий погляд. Знайомий біль, що повертається разом із першим ковтком кави.
Тепер вони знову в одному місті. Двоє, що колись ділили одне життя й одну мелодію.
Вона навчилась жити без нього — чи лише переконала себе в цьому?
Він став іншим — чи просто навчився грати роль, у якій не болить?
Коли минуле звучить знову, серце має вибір:
заглушити мелодію або зіграти її до кінця.
Можливо, деякі історії не закінчуються — вони просто чекають своєї ноти.