На наші плечі 18+

Люди. Час. Осудження. Все, що стосується нас самих ми беремо на свої плечі. Несемо, як груз повз дні, роки, крізь пам'ять. Ми всі вміємо кохати і кохали, та з часом хтось робить вибір у свій бік. Джульєтта, хоче жити для себе, розвиватись, вчитись і це у неї прекрасно виходить. Доки вона не зустрічається з колишнім коханням, ось так прямо віч-на-віч, впритул, до сирот на тілі - близько. Відлуння минулого та образа впершу чергу на себе, не дає їй відкрити серце знову, та питання полягає зовсім в іншому. Чи потрібно їй це робити? Вона щаслива і ніколи не жалілась на своє теперішнє. "Не кохайте мене, Юрій. Тому що, я не зможу покохати Вас!"