Андрій не пам’ятає, коли саме вони познайомилися. Можливо, Кіт народився десь між безсонними ночами, білими доріжками та голосами у голові. А можливо — він був поруч набагато раніше.

Мефедрон дає Андрію те, чого він завжди хотів: енергію, ейфорію, відчуття свободи. А потім забирає дедалі більше.

Кіт тим часом не зникає.

Він спостерігає. Сміється. Сперечається. Іноді допомагає. Іноді штовхає Андрія ще глибше.

Хто з них насправді керує цим життям?

Андрій вирішує написати книгу.

Можливо, це просто спосіб розповісти свою історію.

А можливо — остання спроба врятувати себе.