8 810
Анотація до книги "Колонія. Історія Ріки"
Звичного світу більше не існує. Людство, охоплене жагою до прогресу, майже винищило себе. Міста зруйновані, технології зникли, а мільярди людей загинули від стихій та хвороб. Дітей-сиріт, які втратили батьків, виселяють до ізольованих міст — Колоній. Ріка все життя живе в одній з десяти таких Колоній, де існують суворі правила: підкорятися Дорослим, працювати, вчитися, не тікати. Вона знає, що діти, у яких є батьки, ніколи не потрапляють до Колонії. Але одного разу щось іде не так...
Коли Ріка зустрічає загадкових новоприбулих, її звичний світ всього за кілька днів перевертається догори дриґом. Вона намагається дізнатися правду про своє минуле й майбутнє. Але чи зможе вона розкрити всі таємниці та змінити свою долю? І чи вистачить їй сил, щоб захистити тих, кого вона любить?
Коли Ріка зустрічає загадкових новоприбулих, її звичний світ всього за кілька днів перевертається догори дриґом. Вона намагається дізнатися правду про своє минуле й майбутнє. Але чи зможе вона розкрити всі таємниці та змінити свою долю? І чи вистачить їй сил, щоб захистити тих, кого вона любить?
“Це надзвичайно цікава історія в жанрі антиутопії, яка затягує з перших сторінок! Ріка все життя прожила в Колонії, але який світ за її межами? В пошуках правди вона не тільки знайде відповіді, але й пізнає нові почуття..”
Зміст книги: 49 глав
Останнє оновлення: 4 дн. тому
120 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти37. Привіт, як тільки стало краще, я до тебе)) Взагалі очікує нас щось вибухове) Мене не полишали підозри весь розділ. Все Ріці здавалося штучним... чи не проявляються таким чином її можливості? Поки що геть не розумію які. Але подивимося) Багато таємниць в цьому розділі для мене) Тому й питань багато) Але ти ж не станеш спойлерити відповідями)) Тому я їх не писатиму) Вечірка — то круто) Та чи вдасться їм все це провернути) Підкинула ти інтригу) Аби тільки все це не вийшло боком) Однак на те вона й молодість, аби порушувати правила та робити те, чого хочеться) А хочеться розкрити багато таємниць й гарно провести час!) Чекаю на продовження! Гарний візуал!
Лекса Т. Кюро, Так ми з тобою по вечірках гайнули під кінець) Загалом в мене теж буде й друга книга, тому добре розумію, що не все відкриється під кінець) Бо тоді ніхто не чекатиме наступну книгу)) Дякую, я вже на поправці) Завтра працюватиму( Як тільки добре почуватися стала - до роботи х) Як коняка)) І тобі затишку та тепла)) Мирної ночі столиці та всім містам) Обіймаю та чекаю продовження)))
34. Ооо, пам'ятаю добре цей розділ, але або я щось забула, або це щось новеньке! Ох, якщо я дійсно забула такі важливі деталі, треба швидше читати далі! Бо наче все знаєш вже, але ці деталі ... Вони й тоді мені поступово збиралися до купи, як пазл, але не все до кінця було зрозуміло. Зараз так само, за винятком того, що деякі пазли наче загубила в пам'яті. Наприклад про вплив вірусу на людину! про порожнечу всередині, і що вони стаюсь як тінь.Це ж така важлива деталь, і як я забула? в мене аж мурахи пішли, як вперше, це круто!! Кристаль неймовірна. «ще не час» чи як там вона сказала))) звісно, вона розуміє все, а Ріка звісно, така далека від цього. Окремі слова про атмосферу карцеру... в мене знову пішли мурахи від того місця. Уявила і стало не по собі. Пам'ятаю, що в минулій версії я ще щурів очікувала, але добре, що хоча б їх там немає, бо то взагалі була б біда)А те як Ріка переживає за Реда... ох, як це мило .. наскільки він став важливим для неї... а от те що буде далі і це питання Кристаль, чи вона йому вірить...так, це був перший натяк) ох важко коментувати без спойлерів, але я намагаюся)
Лекса Т. Кюро, Це не зауваження, якщо що) Просто такі місця у мене завжди пов'язані зі щурами, навіть якщо їх там не має бути) коли малюєш картину і уяві, одразу вони згадуються чомусь, не можу нічого з собою вдіяти) А в тебе все чудово. Втім додаткові пояснення щодо подібних речей теж не зайві будуть для повного розуміння)
33. Ооо, пам'ятаю цей розділ і цей запеклий двобій)) Емоції як уперше) Описано все бездоганно — емоції, напруга, деталі, все як я люблю.. яскрава картинка!! Ти така молодчинка) Все таки «Колонія» — для мене в топі на букнеті, крута історія, стільки емоцій))
Цікаво мені, звідки Кристаль знає про Раку і Реда і що вони були разом) невже десь помітила? не пам'ятаю вже, чи давалась відповідь на це питання раніше) Мені подобається ця жінка, вона дуже харизматична )) А от той момент коли здоровань засік Ріку з метанням ножів— напружений) цікаво, що він там собі надумав і чого номер питав..) хоча дещо я пам'ятаю з минулої версії, але все одно спогади стираються з часом.
Зараз ще допишу
Єва Лук'янова, Розумію тебе) Я коли перечитувала «Дім» місцями було таке відчуття, ніби деякі моменти вперше читаю. Але вже знаю, що коли читаю книгу перший раз — зосереджена на головних подіях історії та відносинах гг, а от коли читаю вдруге: більш уже уважна до деталей, бо вже ж не відволікаюсь на думки на кшталт: «Кули ж все це приведе?» чи «Кого обере гг?»:)
Дуже-дуже чекаю на «Сутінки» (人 •͈ᴗ•͈) Пиши хоча б потроху... Не дай моїй надії, що я нарешті дізнаюся, що далі буде з твоїми персонажами, згаснути...ʕっ•ᴥ•ʔっ Скучила за Деном та іншими /ᐠ｡ꞈ｡ᐟ\
36 розділ. Не звично писати з телефону, тому вибач за одруківки) взагалі крутезний розділ. Нагадав він і момент з моєї книги. Цікаво чи співпадають наші закладені в подібне марення таємниці) що якщо це не звичайне марення? Тут дуже буде цікаво дізнатися, бо в моїй книзі цей момент не простий. І так схожий відчуттями, що в мене підвищенна цікавість)) взагалі проковтнула його на одному подиху. Як я люблю романтичну лінію, яка вплетена та не є основною) тобто весь світ не крутиться довкола так, аби вони були разом) гадаю, це знайоме відчуття) твій всесвіт такий різноманітний та великий, що я вмикаю детектива, а це чудово))) момент щодо питання Ріки, яке вона поставила уві сні важливий. Якось вистрілить. Як і те, що вона зняла браслет, гадаю)) я дуже уважна до дрібниць)) ох, а це відчуття, коли їх відділяла одне від одного лише ковдра))) автор грає з почуттями добряче) шкода, звісно, що все завершилося на сумній ноті для Ріки. Певно, вона усвідомлює свою готовність до зближення з Редом і підсвідомість видає це їй. А ще в мене є здогадки про її здібність. Саме в цьому розділі вони з'явилися. Побачимо, чи я маю рацію. Поки не писатиму)) Саме через схожість з моїм розділом мене осенило)
Діана Козловська, Ді, сердечно дякую тобі, що ти так швидко прочитала (~￣³￣)~
Не переймайся через хибодрук, я весь час з телефону, й часто цей т9 таке пише, що я потім перечитую й шаріюся) А ще я часто не на ту букву можу натиснути ((
Так, у нас бувають моменти в дечому схожі, ми з тобою про це колись вже говорили. Тому мені теж цікаво спостерігати, як повернеться твоя історія, і я теж маю деякі додумки щодо Ханни). Але це лише через мій спектр світосприйняття. Бо на відміну від мене ти більш непередбачуваною буваєш в сюжеті) От я, наприклад, поки не можу нікого вбити. В цій книзі точно.
А щодо марення... Воно зробило мені нерви. Насправді, воно в першому варіанті книги було частиною побачення Ріки й Реда. Але в минулому році, коли я її дописувала, то ця частина мене чомусь вибісила. І тоді я дещо перекроїла та змінила), і тоді все склалося в єдину картину. Так якось. Роздуми Ріки теж стали більш розширеними завдяки твоїм коментарям!) Тож широ дякую тобі за покращення моєї книги(づ￣ ³￣)づ
Перечитала той момент з поясненням вірусу)) супер) посилання на слова медиків та логічне пояснення природи вірусу! Дякую ❤️ ахах твій прискіпливий читач задоволений :)))
Діана Козловська, Щк раз дякую тобі за слушну пораду(人 •͈ᴗ•͈) Я тепер прямо сама задоволена ( ꈍᴗꈍ)
Вітаю. Почав читати цей твір. Наразі перебуваю на 5.1 розділі, і, знаєте, я під потужним враженням. Взагалі, вражаюче описаний антиутопічний постапокаліптичний світ. Ті числа замість імен, маса заборон, обмежень і директив додають гнітючого відчуття фатального контролю й безвиході. Діти й підлітки дуже живі, однак вражає герметичність середовища, де жорстокість керівників і усталеність аб'юзивної поведінки з їх боку є нормою. Цікаво спостерігати за гг і її розкриттям власної психології. Також пізнаття себе й своїх емоцій. Зустріч з "рятівником" показує глибинну прірву між технократичними підходами правил і простою спонтанною поведінкою, притаманною вільній людині. Взагалі, загалом кожен персонаж у Вас — концентровані особливості окремих індивідів. Виникло відчуття, що наче осіб у колонії вибирали за типовими якостями, чи особливостями. Можливо я помиляюся. Але ті відправлення на монорейці "дорослих" — наче якийсь відбір, чи участь у експеременті, учасники якого цього не знають. Можливо буду перечитувати кілька розділів повторно, щоб закрити деякі "діри" через емоційне напруження. Твір безперечно тримає, я б сказав, навіть, у кінематографічній напрузі. Можливо цьому сприяють фото...
Ромул Шерідан, Ще раз дуже дякую Вам за розлогий коментар (人 •͈ᴗ•͈)Дуже ціную це. Окрема дяка за увагу до колажів. Довго думала, в якому стилі їх створити, і чомусь кольорові картинки до антиутопії ліпити геть не хотілося, тож...
Щодо мови... В мене є нотатник, куди я виписую нові цікаві слова та вирази. Це прямо вже війшло у звичку. Намагаюся весь час покращувати мову, читаю правила. Я перфекціонистка та естетика /на жаль чи на щастя, вже не знаю/ тому весь час вдосконалююсь. А зі сленгом мені дитина допомогає) Сама б я, напевно, не впоралася.
Буду завжди Вам рада, Ромуле. Приходьте, коли є час, настрій і бажання, бо я не люблю ніякого примусу!)
Спокійного, продуктивного дня! Гарного настрою й натхнення! Бережіть себе та своїх (人 •͈ᴗ•͈)
32. Ох, такий емоційний розділ! Ти як завжди, молодець, моя хороша! дуже гарно передала ці емоційний гойдалки Ріки, та і Реда разом з нею.. адже він також намагається підтримувати її в цьому, хоча часом не може стримувати емоцій сам. Втім, ці обнімашки їхні на початку мені дуже сподобалися... і те, як Ред себе поводив в ці моменти. На рахунок Ебби і того деактиватора, то Думаю, Бетті все ж таки правильно вчинила. Вона впорається з цим звісно, може з часом, але навряд чи можна допускати такі моменти агресії до інших, бо мало чим це скінчитися може... Та й Ріка зараз переживає нелегкий період... Ред хоча б поряд в ці моменти і розуміє її випади, і це дуже добре... Добре, що у Ріки таких моментів агресії не було)) бо було б цікаво як би себе Ред повів, якби вона на нього з кулаками кинулась)) Загалом я ці емоційеі спалахи люблю читати, завжди цікаво, як поводите себе буде хлопець в такі моменти)) Ред прямо як бальзам на душу )) заінтригована, як і перший раз, коли читала)
Єва Лук'янова, Моя хорррррроша, як я тобі рада Я щось останнім часом зовсім не зібрана, загубилася в реалі, стала нечитункою, ще й пишу дуже повільно. Але намагаюся хоча б потребу повертатися до творчого процесу.
Дуже люблю твої коментарі, бо ти цю історію бачиш більш ширше, ніж інші читачі)
Щодо Реда... Ну він судить по собі... Він був першим й проходив через все це сам... Тоді ще ніяких деактоваторів не було. Тож... Думаю він би Ріку втримав, якщо б це справді сталося. Але з Рікою, як ти розумієш, буде все не просто. Все може виявитися не тим, чим здається!)
Безмежно дякую тобі за те, що повертаєшся до цієї історії. Що коментуєш. Що підтримуєш мене, надихаєш(づ￣ ³￣)づ Ти ж знаєш, як я ціную. Бережи себе, моя хороша. Дякую, що ти є! А я думками поруч.
Таке рідко буває ,смілива дівчинка ,вражає ,читаю далі (•‿•)
Інна Снігова, Щиро дякую, Інно! (人 •͈ᴗ•͈)В мене всі героїні сильні. Сподіваюсь Вам і далі буде цікаво.
Розділ 2: Перші враження наступні: напевно, героїня дуже смілива, раз виступила на захист свого друга і не побоялася хлопців із номерів 20‑27 і 20‑38. Тим більше, вона ж знала, що через це проведе кілька днів у карцері, і навіть це її не зупинило. Напевно, її сміливість супроводжуватиме читача протягом усього твору...
Лекса Т. Кюро, ❣️❣️❣️
Після прочитання другого розділу мене осінила думка: колонія нагадує тюрму зі своїми порядками та контролем. І я задумалася, чи не готує автор читача до тієї події, коли дітей навмисно розлучають із батьками і виховують із підлітків певну бойову силу чи щось у такому дусі. Звичайно, можу помилятися, але залишу свої здогадки, потім буде цікаво перевірити.
Діана Лисенко, Все можливо). Щиро дякую, Діано, за Ваші роздуми. Цікаво бачити свою історію очима читачів.
Дуже Вам завжди рада ( ꈍᴗꈍ) Приємного читання!
31. Буду потрохи повертатися знову до читання, бо вже скучила за твоєю книгою, хоча й добре пам'ятаю ці останні розділи і ці емоції, але перечитуючи вдруге, ще й відредагований і більш прописаний текст — це теж для мене особлива насолода... тим паче, що ти настільки чуттєво все описуєш, що в мене мурахи...) за це особливо люблю твої книги, моя хороша... і Шелл і Колонію..))
Пам'ятаю цей розділ і цю хімію між Редом та Рікою, але зараз ці відчуття ще сильніше відчуваються... кожен дотик, кожна емоція.. ніби все відбувається зі мною.. і це неперевершено!! дуже чуттєво описуєш, я в захваті... ще й коли разом з усім відчувається якась боротьба, особливо у Реда.. як він відштовхує її і момент, коли найбільший накал!! Хоча добре розумію його, знаючи всю історію його і спойлери)) він боїться, але все одно не може встояти. особливо романтично мені було, як він зізнався, що спостерігав за нею, коли вона спала... Чомусь взагалі подібні моменти мені дуже подобається читати, в цьому якась ніжність особлива... люблю таке!! Взагалі... неймовірне це поступове зближення між ними!! Як я сумувала за такою романтикою!! ти просто майстриня її описувати, Лексочко!!
Єва Лук'янова, Доброго часу доби, моя хороша! Безмежно вдячна тобі, що ти, попри все, повертаєшся до моєї історії.(づ￣ ³￣)づ Знаєш же, як я ціную це — твій час, твою думку, твою підтримку. Ці розділи в Оранжереї ну дуже важко мені далися, вся ця романтика тощо... Втім, радію, що вдалося гідно все передати, і хімія, як і напруга, між ними відчуває'ються). Дякую за твої теплі слова, дуже сумувала за тобою (人 •͈ᴗ•͈)
Євочко, моя хороша, пам'ятай я дуже чекаю на продовження «Сутінок». А як ти книги поділеш — буду знову перечитувати. Сумую за Деном і іншими. Дуже.
Хай попри все, в тебе буде час і бажання писати(人 •͈ᴗ•͈) Просто вже мрію про це. Бережи себе. Обіймаю міцно-міцноʕっ•ᴥ•ʔっ
35) Тут дуууже багато думок та у мене з'явилося. Гадаю, Крісталь може й не до кінця розуміти власні спогади. Але й виключати, що Ред може наслідувати батька... не відкидаю. Вони потрапили в Колонію - саме цю Колонію - не просто так. Тому щодо цього багато нюансів. Мене вразила близькість Крісталь та Еммеріха (аби іншим не заспойлерити). Є думки, звісно, з цього приводу. А що якщо він випробовував якісь препарати, скажімо, аби повернути вакцинованим здатність народжувати? І це спрацювало. Щодо дитини. Хм. тут теж цікаво. Гадаю, що це може виявитися хтось зі знайомих Ріки. Та хоча б Ебба) Відчуваю щось таке, але точно сказати не можу) Щодо війни теж цікаво і кортить отримати більше подробиць, адже наразі все розмито) І чомусь таке враження, що Ріка в якийсь момент стане на сторону опозиції) Чуйка, але будемо бачити далі)) Тепер буду придивлятися до всіх))) І за Сніга дійсно вже натякають Ріці. Цікаво буде побачити розвиток цього персонажа! Дуже) Чекаю на продовження!))
До речі, поки мої прогнози щодо Піггі не працюють. Поки вона тільки негативна) Але історію має. Тому теж цікаво, якщо ти розкриєш її далі)
Діана Козловська, Знаєш, в одному з моїх улюблених фільмів є така фраза, що більше всього потребує любові той, кого меньше всього хочеться любити. Напевно, так і з «міс Піґґі»). Але я все-таки такої думки, що кривдник може змінитися, якщо спершу визнає себе кривдником, але зазвичай кривдник вважає, що він правий, і нібито робить все для благої справи. А дуже люблю, як у Мартіна, сірих персонажей, тому вони в мене можуть час від часу робити дивні речі. Ніби гарний, добрий, а потім — тидищ)) І навпаки:) Тож...)
34) Так. Це було дуже круто. Почнемо з того, що в Ріці відчувається хаос думок та почуттів. В карцері це для мене стало помітніше. Вона навіть викрикує, звертаючись до самої себе. Далі сам карцер. Мені дуже сподобався опис цього місця. Відразу огортає почуття, наче ти всередині. І все доволі логічно, що в нього спускаються, наче у вигрібну, смердючу та вогку яму) Без вікон та надії. Далі гарний сюжетний поворот: ти нас кидаєш на роздуми. Кому вірити, в що саме вірити. Й з словами Крісталь у нас відкривається ще більша суть Е-вірусу. Але от тут є в мене зауваження)) Вірус — це такий собі інфекційний агент, який навіть відносять до окремого царства — Віруси. Він може розвиватися всередині живих організмів, клітин. Але опис Крісталь мене збентежив. Пояснюю чим: він впливає на душу. Суто з медичного аспекту, душа — нефізична. Постає питання. Як вірус на неї впливає. Спустошує людину, виснажує її до смерті. Для таких вередливих читачів, як я, можу запропонувати додати те, що вірус атакує мозок. Він захоплює відділ, який керує емоціями людини. Для мене це було б неймовірно логічне пояснення) Ред цього б, можливо, й не сказав. Але Крісаль — Доросла. Вона має пояснювати подібне наукою)
Діана Козловська, Твої роздуми допомогають, і мені з іншого ракурсу дивитися на мою історію. Це безцінно, Ді! Тому не придумивай собі зайвих демонів)) Пиши, як відчуваєш.)
Лайк
Prosto Chelovecek, Щиро дякую (人 •͈ᴗ•͈)
Почала читати ваш твір. Насамперед велике захоплення викликали перші сторінки з візуалізацією — ви так детально підійшли до створення образів персонажів! Особливо мене вразили не стільки самі візуали, скільки імена близнюків — Куть і Верть. Одразу згадалася наша українська казочка «Колосок». Напевно, ці близнюки теж будуть такими крутливими й швидкими)
Лекса Т. Кюро, О, тепер зрозуміло, звідки цей відсил! Дуже цікаво, що ви використали алюзію на «Алісу в Дивокраї» — це додає особливого шарму і глибини. Тепер ще більше хочеться дізнатися, як саме Круть і Верть розкриються далі у вашій історії )
Після прочитання прологу хочу сказати: найстрашніше те, що наш світ справді може стати таким. Можливо, у фантастичних фільмах цю тему підіймають не випадково. А що, як нас справді готують психологічно до такого важкого майбутнього? Ви — велика молодчинка, що торкаєтеся такої важливої теми у своєму творі.
Діана Лисенко, Дякую, Діано, за Ваші емоції та роздуми.(人 •͈ᴗ•͈) Будемо сподіватися, що такого не станеться. Адже в нашому світі є багато хороших речей, за які слід боротися. І поки є небайдужі люди — то у будь-якого світа ще є шанс. Якось так думаю. Я не оптиміста, більше реалістка, але в хороше вірю, в добро, в любов, у дружбу. Моя книга саме про це.
Розділ 33. Взагалі мені сподобався новий тренер, хоча ти його розкрила з доволі жорсткого боку. Він досить черствий та принциповий) Чомусь імпонуються такі люди, особливо, коли опиняються тими ще добряками) Втім, я можу, звісно, й помилятися на його рахунок. Поки він для мене сірий)
Щодо володіння зброєю. Учнів Колонії навчають взагалі всім видам зброї? Типу, щосеместрово новий вид? Доволі великий спектр. І дивує факт того, що новий викладач вимагає від них рівня майстрів. Адже катані навчаються не один рік, зосереджуючись лише на цій зброї) Можливо, я щось упустила?)
Щодо Ріки. Дивна реакція) Взагалі вона сама на себе не схожа і це з кожним розділом висвітлюється все сильніше. І те, що вона кинулася між ними — прояв крайньої імпульсивності. Буде цікаво слідкувати за її становленням) Вона така вразлива останнім часом, що мені її щиро шкода) Проте цей період для всіх складний. ще й на додачу закоханість, гормони та власні таргани в голові)))
З нетерпінням чекатиму продовження))) Мене не полишає інтрига)
Лекса Т. Кюро, Взагалі б було чудово зануритися більше в лор) Особисто для мене це б відкрило більше твого світу) Проте вирішувати тобі, звісно)
Розумію, мої друзі теж чекають повної версії книги)
Мені зашло. Ще й як. Додав до бібліотеки.
Вячеслав Кулик, Щиро Вам дякую (人 •͈ᴗ•͈)
Чудовий розділ і якому Бетті облаштовується у новій оселі! Мені дуже сподобалося, як Ріка та Бетті спілкуються між собою. Діалоги, як завжди живі. У них відчуваються справжні емоції, які тримають задану атмосферу твору. Звичайно ж, суперово продумано і описано види одягу, що в залежності від поточного розпорядку використовують мешканці Колонії. Окремо хотів відмітити, як передані емоції та думки Ріки. А ще дуже сподобався жарт про “справжню дружбу і класний хук” ) Дякую за чудову главу!
Вибачте, вчора геть забув подякувати за рекомендацією на “Лихе серце”, Лекса! Спасибі Вам величезне!
Микола Давидкін, Нік, доброго вечора! Сердечно дякую Вам за те, що продовжуєте, попри обмежений час, читати мою книгу (人 •͈ᴗ•͈) Дуже ціную це! Також дякую за теплий коментар.
Була рада порекомендувати Вашу книгу) Вона варта уваги!
Натхнення та спокою! Гарного вечора! Мирної ночі!
32) Мені сподобався цей розділ) Такий милий) Попри те, що емоції Ріки вочевидь виходять з-під контролю) Тут, певно, вже точно проявляється та сила. Цікаво, чому не можна дійсно тим деактиватором скористатися?) Було б цікаво прочитати) І початок розділу романтичний і його закінчення)) Щодо Ебби. Взагалі тепер цікавий розвиток цього персонажа) Майбутнє - це круто) Не дочекаюся, коли дізнаюся про Ріку)))
Бажаю натхнення) Чекаю на продовження)
Діана Козловська, Ді, радість моя, привіт). Безмежно дякую тобі, що читаєш (づ￣ ³￣)づ Розділ коротенький, але він теж важливий, бо тут якраз видно, як Ріку ковбасить. А тепер можна краще уявити, що відчувала Ебба, коли здавалася дивною в минулих розділах, та інші, хто має ці здібності. Щодо Ріки та її здібностей... нуууу... Може, воно все не таке насправді, як здається). Люблю я інтриги напустити, як і ти.)
А ще тут ніби кульмінація їхніх почуттів одне до одного. Ти права, Ріка змінюється. Вона зараз на піку. Що далі буде: поживемо — побачимо!)
А я тільки-но відредагувала цей розділ)) Як і деякі інші, де ці кляті розриви між абзацами були. Тепер точно такого не буде.
Гарного, спокійного тобі дня! Невичерпного натхнення! *\0/*Обіймаю (~￣³￣)~
31) Сьогодні зазирнула на один розділ) романтика ось так дивно обірвалася) Цікаво чому? Він боїться її емоцій? Боїться, що вона піддасться пориву й щось станеться?) Класний момент з дотиком, аж до мурах)) Доволі цікавий сюжетний хід. Цікавий тим, що Ріка змінюється. Як морально, так і фізично (тобто з її силами). Вона проходить цей складний період. Можливо, тому й Ред ночує з нею вже 2 ніч підряд?)) Що за сила в неї буде)) Хехех ) А може, то лише догадки) Гормони теж річ непередбачувана)
До речі, хотіла спитати. Ти навмисно такі великі пробіли в абзацах робиш? У мене колись таке було, коли я з ворду кидала текст. Воно розбиває на такі абзаци великі. Тому я перед публікацією ще раз проходжуся, видаляю) Але, можливо, так і треба?
Лекса Т. Кюро, Розумію щодо спойлерів) сама нікому не відповідаю) тож буду чекати)
У мене останнім часом завжди з ворда такі проміжки робить) тому слід перевіряти) я спочатку думала, це типу, такий новий трюк. Але перші розділи нормальні, тому й спитала))
Натхнення, Лексо)) мирного вечора) обіймаю) ще прийду до тебе!!
Нарешті дістався продовження! Чудовий розділ із заселенням Бетті! Мені дуже сподобалася розмова дівчат. Зокрема слова про те, що місце в якому живеш, може стати затишним, якщо цього захотіти. І взагалі, я проникся самим вайбом історії. Вона різниться від “Шелл”, але по власному класна! Продовжив читати, і ніби повернувся у затишок, попри те, що долі мешканців нелегкі, але одразу занурює до власної атмосфери до якої у доброму сенсі звик. Дуже сподобався образ Головної Стілл! Як зовнішність, так і прописаний характер! Напрочуд цікавий персонаж. Класно передано її емоції під час спілкування! Колір ока, що порівняний з нічним небом. Шикарна фраза про “сухий, як тріщина в камені”. Дуже влучно, як на мене! Класний розділ!
Микола Давидкін, Щиро дякую, Нік, за те,що читаєте й ділитесь враженнями.(人 •͈ᴗ•͈) Так, тут зовсім інший вайб, ніж у Шелл, бо крім того, що стилі різні, ще й вік персонажів дає про себе знати. Ну і ця історія більш монументальна, на мою суб'єктивну думку. Але я думаю, що у більшості авторів почерк повторюється від історії до історії, попри все. Мені вже казали, що в мене Ред та Вадмір схожі.)
Дякую, що відмічаєте цікаві моменти та фрази. Над деякими з них я працюю по кілька днів, поки мені самій не сподобається).
Ну а щодо затишку — ну насправді ж воно так і є) Все в нашій голові) І як-то кажуть: не місце прикрашає людину, а... !)
30) Дійсно багато Лору відкрилося. Втім, у мене виникло питання: Чому дітям не розповідати дійсного стану речей? Вони б значно більше ентузіазму вкладали в тренування, або намагалися вчитися краще. Хтось би більше підлизувався до вчителів, аби закріпити собі місце в Колонії) Можливо, Піггі не довелося їх залякувати, а проста мотивація могла б стати набагато дієвішою. Або ж існує пояснення? Наприклад, позбавлення волі та права вибору? Наприклад, у світі Міста дітям з Колонії ніколи не стати багатіями, тож і вибрики з бажаннями та ідеалами нікому непотрібно? В Колоніях ще й ламають волю?)) От які думки в мене виникли) Загалом дуже цікавий розділ. Я його проковтнула просто)) Вчора не дійшла до тебе, голова боліла весь день, не хотіла псувати собі враження. Й не пошкодувала. Дуже інформативний розділ, який викликає багато думок. Як на мене, Ріку чекає почесна професія Охоронця)) Але її свавілля може палки в колеса вставити)) Подивимося, що ти приготувала для нас)))) Дуже дякую тобі за продовження. Я на нього чекала)) І тепер чекатиму ще далі)) Загалом, мені варто буде перечитати книгу, можливо, якісь деталі я пропускаю для головного пазлу)) Бажаю тобі натхнення)) Бережи себе! Обіймаю!)
Лекса Т. Кюро, дякую тобі)) ага, тепер зрозуміло) Як там казав Сноу в ГІ: «Трохи надії не зашкодить. Занадто багато — небезпечно.» Дуже цікаво! Доволі глибокий ЛОР) Люблю, коли все не на поверхні))) Ти молодець! Так пропрацювала сюжет))) Чекатиму!
30) Ох, скільки ж інформації... дещо звісно пам'ятаю, а дещо чи забула, чи подивилась з іншого кута , бо таке відчуття було, що деякі моменти зовсім нові і думки викликали нові... це крутезно!!! Саме ця глава відкриває глобальність світу та системи, яку ти створила, де всі люди в якійсь мірі раби і кожен виконує ту функцію, яку обрали їм ті багатії та влада, а також такі, як місс Піґґі... після цієї інформації в мене ще більше відрази вона викликала.. і ще більше зрозумідо, чому вона так не любить Ріку, адже таку як вона важко зробити слухняною рабинею, яка буде сліпо виконувати те, що скажуть. Такі як вона зазвичай і руйнують систему.. Я навіть не здивуюсь, якщо колись вона опиниться в ізоляції і поведе за собою людей, щоб зруйнувати систему)) цікаво буде, якщо вони з Редом опиняться по різні боки барикад, і стануть типу ворогами))) ахах, але це було б якби я вирішила твою книгу написати замість тебе, тому звісно, мовчу) розумію, ти придумала свій розвиток подій і мені дуже цікаво який саме!!! зараз ще продовжу)))
Єва Лук'янова, Ще раз сердечно дякую тобі, моя хороша (~￣³￣)~ Намагаюся передати все, що відчуває Ріка, й при цьому вона дещо помічає в поведінці Реда. Тож я роблю висновки, що натяки на те, що він щось не договорює, мені врешті-решт вдалося передати, бо, пам'ятаєш же, це важливо? В першому варіанті, здається, саме цього не вистачало. Тож цього разу я дуже багато працювала над поведінкою Ріки й Реда, прописуючи кожен рух і всю міміку досить уважно. Бо коли автор пише від першої особи, то для читачів багато що залишається за кадром. Тому я зробила Ріку максимально уважною й емпатичною, щоб вона помічала те, що не бачать інші. Якось так.)
Щодо другої книги... Ну я ж вже казала — допишу цю й почну нову) Не знаю, в якому темпі все це буде, але писати не покину, й «в стіл» теж писати не буду) Я вже все це пробувала, і знаю, що я максимально продуктивна, коли пишу й одразу викладаю розділ. Мені потрібні підтримка й обговорення, а інакше я засохну))
Дуже-дуже чекаю на продовження «Сутінок», моя хороша!/ᐠ｡ꞈ｡ᐟ\ Наснаги, натхнення й спокою! Бережи себе! Міцно обіймаю! (づ￣ ³￣)づ
29) Нагадало дещо аніме, де дітей в притулках вирощують, як в інкубаторі, але там з інших причин. Дуже цікаво дізнаватися про твій Всесвіт!) Отже, мама Ріки скоріш за все вже загинула й була дуже молодою. Хм. І про Колонії за стіною всім відомо, тому що Ред доволі знається на цьому в таких деталях. Але головну таємницю ще не розкрито. Для чого їх готують та вирощують. І ще цікаво, що штучно виведених дітей навіть роблять. От чому тільки всього 10 Колоній тоді?) Багато загадок та думок залишається після прочитаного) Бідна дівчинка. З такою правдою важко зіштовхнутися в такому віці й без досвіду. Але поряд доволі гарний хлопчина, який точно втішить) Сцена з їхніми обіймами крута) Дещо нагадує приручення дикої тваринки, яка звикає до любові та ніжності) Ну, в мене таке враження складається)) Це мило дуже) Дякую за продовження! Тепер в очікуванні на нове!)
Лекса Т. Кюро, Чекатиму наступного розділу)) до речі, теж потім перечитаю всю книгу) мені подобається терплячість Реда) це романтичніше навіть, коли все поступово)
Дуже дякую за рекомендацію!)
З великою насолодою читаю цю книгу. Подобається стиль та опис персонажів. Їх можна уявити та зрозуміти. Сюжет цікавий та чіпляє цікавість.
Леонiд Василенко, Леоніде, дуже Вам рада. Дякую, що читаєте (人 •͈ᴗ•͈) Завжди ціную думку своїх читачів та час, який вони витрачають на мої твори.
Не вмію писати коротко, тож сподіваюсь Вам і далі буде цікаво, й не нудно.
Гарного настрою Вам, спокою та натхнення! Бережіть себе та своїх. Мирного неба!
29. Ох, який глибокий розділ, який наштовхує на велику кількість думок. На відчуття та аналіз.... Одразу ніби опинилася в шкірі Ріки, сприймаючи все, що він їй говорив, які питання задавав, як наводив її на якісь відповіді. Він, звісно, відкриває їй якусь інформацію, але все це відбувається повільно, поступово, ніби він розуміє її почуття від почутого, її емоції... ніби він взагалі дуже тонко її відчуває. Є між ними ця особлива хімія... як вони пальці переплітають, торкаються одне одного, погляди .. все дуже тонко відчувається, ніби разом з ними сидиш. За це я обожнюю твої книги.. за цю напругу між героями, емоції, відчуття. А тепер щодо Колоній .. ох, навіть думати про це страшно. Діти як інструмент, які належать системі та її цілям, але аж ніяк не самим собі.Це сумно... зараз ще продовжу..
Єва Лук'янова, Дякую тобі, моя хороша, ще раз (人 •͈ᴗ•͈) Для мене теж тема мам та дітей... складна, ти знаєш. Тому цей момент писався дуже важко. В цій книзі частина мене вкладена, тому вона для мене й особлива.
Щодо дітей в інших Колоніях... Так, більш розгорнуто про це буде в наступній книзі. І забігаючи наперед, скажу: ми ж отримуємо цю інформацію від Реда, через призму Ріки, тож... Може, все буде не так, як бачив це Ред, чи не так, як зрозуміла це Ріка) Поживемо — побачемо!) Щодо Колонії 9 та 3 — в першому варіанті книги таких розподілень не було, там все було пов'язано з вірусом, тому вирішила трохи змінити, бо це більш логічніше для подальших подій. І дуже сподіваюсь, що це цікаво.
Ще раз дякую тобі, Євочко, за твої враження. Вони для мене дуже цінні.(~￣³￣)~ Бережи себе. Гарного настрою, безмежного натхнення та мирного неба!
Рекомендувала цю Вашу книгу.
Світлана Фоя, Сердечно дякую, Світлано (人 •͈ᴗ•͈) Я бачила — писала Вам подяки під Вашими «Червоними маками».
Дуже цікаве продовження! Напрочуд щемливим та реалістичним відчувся момент розмови Ріки і Тіса! Відчувається, як дівчина дорожить цієї дружбою та пройденим шляхом, як їй прикро. Власне нерозуміння Ріки, й те, як несподівано сталася ця розмова також дуже добре відчулося. А ще звичайно описи приміщень, й увага до атмосфери та деталей. Образ хлопця з мишачими очима також закарбувався у пам'яті. Одразу відчув його характер і що він із себе уявляє. Цікавий розділ й мандрівка, спілкування з новоприбулими. Власна атмосфера, яка панує у закладі та у відносинах між його мешканцями.
Микола Давидкін, Безмежно дякую Вам, що читаєте й залишаєте розгорнуті коментарі! (人 •͈ᴗ•͈) Я це дуже ціную. А ще це допомогає мені побачити історію очима читачів та зрозуміти — чи все мені вдається гідно передати.
У Ріки з Тісом буде ще не один конфлікт, на жаль. Проте підлітки є підлітки, адже вони лише вчаться проявляти емоції та висловлювати свої почуття. Зазвичай більшістю керує страх, образа та сором, тому часто все це ховається за агресією. Так якось).
Читаєш і одразу бачиш наскільки авторка пропрацювала свою досить похмуру антиутопічну історію. Люблю такі атмосферні твори, де можна просмакувати кожну деталь. Всі ці споруди, діти "під номером" і паскудна начальниця колонії Оверсі... Ця історія більше ніж варта уваги. Вона захоплива.
Світлана Фоя, Світлано, сердечно Вам дякую за Ваш коментар! Мені дуже приємно це чути. Ціную Ваш час і увагу! (人 •͈ᴗ•͈)
Класне продовження! Мені дуже сподобалися описи приміщень. Момент, коли Ріка, шукаючи Еббу заходить до порожньої душової. Прямо дуже сильно відчулася атмосфера цього місця! Також гарно передалися відчуття Ріки, коли вона вела пошуки, а потім, поринувши у роздуми звернула не туди. І звісно зустріч із новими знайомими. Ред справив враження, що запам'яталося. Він явно не простий. За ввічливістю та уважністю відчувається сила, й можливо навіть владність. Образ Міс Піґґі ще більше відтворилася в уяві. Добре уявився їх діалог з Редом. І ще була та сама атмосфера з відчуттям підліткового спілкування. Нові знайомий не сприймаються дітьми, водночас ще й не дорослі. Одним словом, гадаю що усе передається як слід )
Микола Давидкін, Добрий день, Миколо. Дуже Вам рада й вдячна за Ваш розлогий коментар! Намагаюся максимально передати спілкування підлітків, їхні інтереси, страхи, бажання, сподівання тощо. Щось беру з особистого досвіду, щось зі спостережень, з чимось допомогає моя дитина, як-от молодіжний сленг я б сама не осилила).
Сподіваюсь, Вам і далі буде цікаво. Ціную Ваш час та увагу.(人 •͈ᴗ•͈)
Безмежно натхнення Вам, гарного вечора та спокійного неба!
28 розділ такий душевний вийшов. Як же я за ним скучила. Багато чого читала наче вперше, насолоджувалась описами,красою нічного неба та оранжереї...такий вайб особливий! Ще й Ред...Були між ними такі моменти зворушливі.. щось таке, що особливо пов'язувало. Така різниця між попереднім розділом, де вона була така перчинка) сподобалась її поведінка, та й Реда. Ще цей особливий момент, коли він запитав типу ти вважаєш я дбаю про тебе? Саме тоді мені здається йому трохи погано стало, адже він (тут не буду спойлерити) Але як видно ця його душевна боротьба! однак він дійсно добре тримається!! а цей момент де він взяв її за руку... емоції Ріки, це щось з чимось! Напевне, він теж це відчув...А взагалі так от подумала про його дитинство, типу він виріс і не думав звідки все це має..це прямо не схоже на нього) Адже його образ навпаки такий типу він дуже багато про що думає і що носить в собі...але й це не дарма ж прийшло. Взагалі зараз я ще більше хочу прочитати щоденник Реда) впевнена, він відкриє дуже багато нових моментів та й взагалі його становлення, як особистості..та всі ці складні відносини з батьком..ох) Коротше, я вже в очікуванні, зараз мої улюблені моменти будуть в книзі❤️
Єва Лук'янова, Дякую за твою думку (づ￣ ³￣)づ
Гарного вечора! Мирної ночі! Безмежного натхнення!
28) Дуже романтичний та, попри настороженість Ріки, лагідний такий розділ) Таке тремтіння, така зворушливість)) Дуже гарні описи, я прямо занурилася і побачила все, наче дивилася фільм) Поки що ти дала крихти нової інформації щодо батьків, тому я вважатиму, що це лише затишшя перед якоюсь бурею))) Ніжне таке затишшя) Хочеться довіряти Реду, адже як він терпить нашого їжачка)) Ріку можна зрозуміти, певно, її емоції ще й загострені через те, що відбувається з нею. (хоча напевно сказати чи вона проходить через це я не можу. ніхто не підтвердив. лише здогадки) Дякую тобі за такий чуттєвий, то нехай триває не один розділ. Читачі смакуватимуть!))
Діана Козловська, Ді, ще раз тобі ДЯКУЮ!(づ￣ ³￣)づ
Окрема хотів поділитися відчуттями щодо моменту з Еббою. Мені дуже сильно передалося те, як вона усвідомила, що стоїть за прибуттям до Колонії нової дитини. Відчулися її сльози та розпач. А ще, коли Ебба говорить про недалеке майбутнє, в якому друзі, які щиро опікуються неї, проти власної волі будуть змушені залишити її саму. Відчулося жахливе майбутнє розставання. Думки про те, що буде з Еббою, що буде з ними… Як на мене, також дуже сильний момент.
Микола Давидкін, Красно дякую й за цей коментар (人 •͈ᴗ•͈) Намагаюся передати всі емоцій й почуття герої максимально живими. Якщо біль Ебби відчутний — то мені вдалося.
Всі події в цій книзі будуть відбуватися в цій Колонії, до кінця книги герої залишатимуться на її території. Для мене свого часу це був виклик, адже особисто я не ненавиджу замкнені простори. А тут треба було написати динамічну історію про дітей, що живуть, працюють та навчаються на замкненій території посеред пустелі. Сподіваюсь, мені вдалося)
Ще раз дякую Вам за Ваші коментарі. Вони для мене важливі, й змушують не зупинятися!)
Бережіть себе та своїх. Сподіваюсь у Вас все добре, бо попередня ніч була важка...
Наснаги та натхнення Вам! Мирного неба!
О, яке класне продовження!
Мені дуже сподобався опис устрою Колонії щодо приміщень, монорейка. Розклади предметів в залежить від вікових категорій, опис локації в цілому! Відчувається власна крута атмосфера! Я прихильник Fallout, а тут власна історії зі своїм устроєм, порядками, із глибокою темою та загадками! Чудово відчулася атмосфера кухні! Запахи, звуки, вода, що попала на тіло Рікі! І ще антураж цього місця. В потім була новина про новонародженого. Й історія одразу у доброму сенсі несподівано провалила мене до глибини. Уявилося, що за новоприбулим стоїть власна жахлива доля. Принаймні зараз. І невідомо скільки йому, або її доведеться ще пройти. Дуже сильний, й чутливий момент! Як на мене класично передано атмосферу! Плюс загадка, куди саме відправляються ті, хто переходить до початку дорослого життя. Одразу згадався той самий Фолаут і пустка. Або, як виходили за межу міста у фільмі Суддя Дред. Гадаю, тут може бути інша подорож, але вайб та атмосфера Вашої історії дуже круті!
Микола Давидкін, Щиро дякую, Миколо, за такий цікавий, розлогий коментар(人 •͈ᴗ•͈) Рада Вам (•‿•) Бо зараз якраз почала редагувати наново перші розділи, бо щось ніяк не можу сісти за продовження... Сподіваюся Вам і далі буде цікаво, бо в мене все-таки не класична антиутопія — підлітки, їхні відносини тощо. Надихалася свого часу «Голодними іграми» та «Той, хто біжить в лабиринті», проте перша книга в мене досить м'яка, порівняно з ти, що планую далі. Вже перечитала та передивилася багато антиутопій та фільмів про постапакаліпсис. «Суддю Дреда» теж нещодавно передивилася) — крута класика, пам'ятаю її ще на відеокасетах). А щодо Фолаута — з грою не знайома, а от серіал мені зайшов.
Дякую окремо, що звернули увагу на устрій Колонії, бо мені весь час здається, що все це цікаво лише мені, а іншим — нудно... Зараз малюю карту Колонії. Тож дуже зосереджена на тому що та де розташовано.
Чудовий початок історії! Мені дуже сподобалося як передана передісторія того, що відбулося зі світом. Відразу відчувається ніби це вступ до чогось масштабного, коли шлях лише розпочинається і попереду багато пригод. Тут є й глибина. Одразу уявилося, як то дітям, які опинилися в подібних обставинах. Виникли думки, як світ дійшов до того, що трапилося, й цьому можна було запобігти. Також припали до душі візуалізації головних героїв та їх імена. Я раніше доволі скептично ставився до картинок в електронних книгах, але у Вас колажі та візували пасують історії, відчувається, що вони на своєму місці, там де мають бути. Так само й імена. Вони іноземні, але при цьому здаються особливими. Маю на увазі, що немає відчуття, ніби це данина моді, бо часом вирує думка, що зарубіжні імена обирають, аби історія виглядала крутішою. У Вас навпаки, мені відчувається, що це не гонитва за чимось, а самі імена підібрано ретельно та дуже влучно. Як і героям “Шелл”, їм пасують власні імена та сам вайб історії. Динамічний, цікавий початок! Одразу занурило до сюжету!
Лекса Т. Кюро, Трохи не влізло... Ще допишу)
Щодо Вашої думки стосовно імен — теж сердечно дякую. Так, я завжди стараюся вигадати імена, а не використовувати вже ті, що існують. Не завжди це звісно вдається, але намагаюся) Ну, і ці історії я писала ще у 10-х роках, коли була популярною все-таки західна література. Тому вайб тієї літератури все-таки є. Не стала це змінювати, але зараз би писала вже по-іншому.
Мені дуже подобаються, що у Вас у «Віллоу» події відбуваються частково в Києві, в сучасному світі) Це має свій особливий вайб) До речі, чекаю на продовження «Віллоу»!) І бажаю Вам більше вільного часу та натхнення для творчості!
27. Ну це вже взагалі! я звісно, очікувала щось подібне, адже пам'ятаю багато моментів, але... Чорт забирай, я такого не очікувала! Може я забула вже перший варіант, а може ти дійсно зробила їхній діалог наче двобій на мечах? Це ж неперевершена напруга! Я щиро вражена! Ред звісно, тримався добре, але він був в шоку від неї..ще й враховуючи його здібність ... Адже був момент,коли здавалося, що він ідеально все контролює, але в цьому розділі він дійсно був шокований деякими її репліками і тим, як вона тримає оборону. І дійсно, на звичайне побачення це точно не схоже, бо Ріка намагається витягнути з нього пораду. І мені тепер дійсно цікаво як будуть розвиватися події далі, бо дійсно, в період становлення Ріка небезпечна. Її емоції можуть знести навіть Реду дах, і він це чудово розуміє! Круто! Окремо хочу виділити влучні порівняння...де те їх береш? Все бачиш образами, порівняннями ..і це захоплює мене! Талант неймовірний! Взагалі розділи стають дедалі сильнішими емоційно- неможливо відірватися! Браво, Лексочко! Ти неймовірна))
Лекса Т. Кюро, Цей діалог Реда й Ріки трохи переробила, бо там няшної води було багато, занадто солодко, що в мене аж розліталося все поки перечитувала)), і якось воно мені недоречним здалося. Тому вирішила температуру між ними в цьому розділу довесьи до точки кипіння)) Це більш логічно для Ріки, та й Ред теж ще ж все-таки підліток), просто тримається непогано), намагається приховати свої справді емоції, але з Рікою в нього це погано виходить)
Моя хороша, зараз не встигаю дістатися до твого нового розділу... Треба бігти вже, але буду намагатися сьогодні обов'язково прочитати, бо дуУууууже хочеться дізнатися що ж там (@_@) Переживаю за всіх героїв ⊙﹏⊙
Обіймаю тебе(~￣³￣)~ І дякую, що ТИ є! Бережи себе, будь ласка (人 •͈ᴗ•͈) Чудового дня! Наснаги та натхнення!
Розділ 26. Оце так вир емоцій! Ніби знаю вже, що буде далі, адже читала вже цю главу, але змушена зараз визнати — емоції, ніби читаю все вперше. По перше хочу виділити стан самої Ріки і її так зване становлення. Її емоції на початку глави — це щось...я прямо сама відчула її злість ніби й на собі...) ти дуже майстерно передала те, що відбувається всередині неї...цього вмру емоцій точно не було в першому варіанті)) і від цього сприйняття інформації ще більше загострюється, я ніби влізла в голову самої Ріки...) Втім, мушу визнати, що вона ще непогано тримається і її злість в діалогу так не відчувається..отже думаю, вона непогано контролює себе...А ще те як ти через неї знову описала всіх героїв - кайф...))знову нагадала собі,які і в мене емоції всі хлопці викликали)) З Редом, звісно, особлива хімія, ще й стільки таємниць! А це передбачення Ебби і те, що вона згадала, що за танець...цікавинки на майбутній розвиток сюжету. Уявляю, як це хвилює,коли читаєш вперше - хочеться, як колись мені, зібрати все це докупи і розгадати таємницю Реда, його батька, Бетті та інших..ох, як я вже чекаю цього їхнього побачення...оце так там вир емоцій буде))
Єва Лук'янова, Добрий ранок, моя хороша Я безмежно тобі вдячна за твою підтримку та твої завжди такі емоційні коментарі! Ти знаєш, твоя думка для мене завжди дуже важлива!(人 •͈ᴗ•͈)
Насправді в першому варіанті теж були ці емоційні гойдалки Ріки, ти мабуть, просто вже забула. Я просто їх зараз трохи розширила).
Щодо емоцій Ріки й хлопців... думаю, ми всі колись щось подібне відчували)) Особливо коли гормони робили з нас «вулкан на стадії активації»))))
Щодо Реда) Ну ти ж знаєш більше, ніж інші мої читачі) Я сама така, що хочеться, коли читаєш вперше, дізнатися більше)) Проте от я коли перечитувала «Дім» та «Сонце» вдруге, вже не на сюжеті та аналізі гг була зосереджена, вина деталях, яких в перший раз не помітила, і ти це знаєш!) Тож сподіваюсь, що й тобі вдруге читати теж цікаво (~￣³￣)~
27)Тільки не кажи, що тепер я мушу померти від чекання???))) Останній розділ - вибух!) Якщо це правда, то в мене теж період становлення!))) Купа емоцій!) Тепер зрозуміла їхня поведінка з Тісом. Якщо і він теж, то цілком логічно) В нього теж все на межі! ох, круто. Цікаво тільки Ред дійсно сприймає Ріку як предмет захоплення, чи користується. Він для мене темна конячка, трясця) Я коли читала, гадала, що напишу, що Ріка просто заведена бомба, яка лусне. Хоч намагається нав'язувати собі думки, що вона "броня", "стіна" і все інше)) Її гра, звісно, для Реда ніяка не перепона. Він розуміє її почуття, тому й зберігає спокій. От як дожити до продовження?) Тільки підкинула дров і пішла!)) Лексо!) Я дуже чекаю на 28 розділ!
Діана Козловська, ))) Ді, безмежно дякую тобі за твої щирі емоції!(人 •͈ᴗ•͈) Якщо я змогла заінтригувати тебе, то ціль досягнута))
Щодо Реда — ти все правильно розумієш, проте Ріка його все-таки теж трохи виводить з рівноваги, бо він її передбачити не може й не завжди зчитує її емоції. Тож...
Щодо Ріки й Тіса... теж згодом буде в цій книзі). І маю трохи надії, що все не так вже й передбачувано буде!)
Наступні два розділи повинні бути цікавими) Я тільки не знаю, що робити: бо 28 — дуже маленький, а 29 — навпаки, дуже великий. Я трохи над ними подумаю, може якось по-іншому поділю їх... щоб більше цікавої інфи й там, і там було. Але спочатку хоча б один розділ Шелл відредагую, бо його читачі теж чекають).
Ді, ще раз ДЯКУЮ за твої думки вголос і емоції! Для мене надзвичайний подарунок!
Бережи себе(人 •͈ᴗ•͈) Гарного настрою, натхнення та спокою! Дуже чекаю на продовження «Чарни» (づ￣ ³￣)づ!
26) Ох, дуже напружений розділ) Емоції на межі) Ріка трохи зациклилася на собі та своїх почуттях, втім для її віку це зрозуміло) Гарно показує підлітковість та егоцентризм їхній) Проте розумію, що від неї багато чого приховують. Вона прагне знати правду, адже вже йдуть сумніви щодо довіри. Навіть Еббу та Тіса вона відсторонює. Для неї недомовленість - це окреме пекло. Трохи за Кейла усміхнуло) Я не проти трикутничка)) Втім почуття до Реда поки що переважають) Вальс.. ммм... цікаво) Звісно, цікаво й те, що наша мала пригадує цей танок зі свого минулого. Його назву. Гадаю, Ріка піде на побачення, адже це є в її майбутньому. Цікаво, чи можливо змінювати те, що бачить Ебба)) Крутий ход) Багато чудових описів, я відчула напругу Ріки!) Супер!) Я скучила за твоєю книгою!)
Діана Козловська, Ді, добрий ранок (´ε｀ ) Сердечно дякую тобі за підтримку та розлогий коментар! (~￣³￣)~ Бачу по твоєму відгуку, що мені вдалося передати емоційний стан Ріки) Ну, краще гірка правда, ніж додумки, бо вони виснажують, тому Ріка й зациклена на цьому. Крім того в неї такий характер, що чим більше їй забороняють, тим більше вона прагне дізнатися) Це як про заборонений плід)
А щодо передбачень та пам'яті Ебби — про це ще буде трохи згодом, там не все так прозоро насправді, але головна частина таємниці її передбачень буде вже в другій книзі.
Щодо Реда, Кейла й Ріки))) Нууууу) Інтрига)))
Цікава ця Бетті. Каже «не втягуй мене ні в що», але ж вона така, що сама кого хочеш може втягнути у будь-що.
Ірина Скрипник, Бетті може)) Дякую Вам за коментар(人 •͈ᴗ•͈)
Які чудові візуалізації. Неймовірно круто!)
Ася Чирокбей, Щиро Вам ДЯКУЮ (人 •͈ᴗ•͈)
❤️❤️❤️
Ірина Скрипник, Ірино, щиро дякую!
25 розділ) Ох, і інтригу ти підкинула під самий кінець) Доволі динамічний розділ, проковтнула швидко) Трохи не зрозуміла навіщо рятувати Тіса. Від Бетті, або від ганьби, або від чогось ще?) Новий персонаж, нова надздібність Ебби, яка відкриває нам завісу на наступний розділ :)) Ще й солодке підбадьорювання Пата, який він хлопчик гарний!) хехе Відчуваю що між Рікою та Редом щось іскриться. Чи він намагався скористуватися своєю силою? хм. Чи мені так здалося? Взагалі багато неочікуваних поворотів, я таке обожнюю!))
Бажаю тобі наснаги та великого натхнення! Як завжди чекаю звісточки в інсті) На зв'язочку, Лексо!)
Лекса Т. Кюро, ну, це навіть краще за комфортне кохання та рожевий сюжет)) Все як і в мене ахаха нема на що скаржитися)
Розділ 25! Я його дуже чекала, так як ти закінчила його мало не на найцікавішому...)) Досить напружений момент був, де одразу було зрозуміло, що Тісові буде непереливки...)) Адже він явно недооцінив супротивника, а дарма)) Бетті з її здібністю "сила" була неперевершена!!Хоча звісно, Тіса трохи жаль, але він добре тримався ..)) Витівка Реда вражає)) невже все так чітко продумав? ще й стількох людей підключив...) хоча бідна Ріка злякалась...і я добре розумію її почуття..адже хотілося відчувати від Реда захист а не загрозу..саме такі відчуття в ній він і визивав..десь на підсвідомому рівні...ніби вона не одна, і вона йому небайдужа...та ще й перед побаченням, це звісно, було аж надто для неї. ))
Єва Лук'янова, )) Я б сама на це подивилась)) Але...)
Щодо Реда... Ну він на мечах буде битися, хіба ти забула?) Чи ти хотіла, щоб він в двобої виступив з кимось?) Я б могла багато ще сцен додати, але тоді це буде книга вже до тисячі сторінок))
Цей розділ не дарма називається «Друзі», тут видно, хто з них на що здатен заради іншого. Хотілося показати психологічні портрети всіх, і навіть «міс Піґґі», яка перед Наглядачами та новим дорослим вела себе трохи дивно для Ріки)
Ще раз щиро дякую тобі, моя хороша (づ￣ ³￣)づ За теплі слова — особливо! І, звісно, за постійну мотивацію та підтримку! Дуже ціную це!
Розділ 24. Ох, як довго я відтягувала цей момент, бо дочитала до "далі буде", а чесно кажучи, хотілося цей момент відтягнути. Але ти казала, що наче скоро глава, тож буду терпляче очікувати..)
Але цей розділ був ну дуже видовищний! Чудові описи, емоції, атмосфера — все на найвищому рівні, я відчула цей вайб, як сказала би Бетті...) Ріка відчайдушна...те, що вона природжений лідер це точно не новина)Говорити вона вміє..аж гордість бере за неї. Нехай учні знають з ким мають справу і розуміють, що дарма вона була ізгоєм..) Вона та, яка здатна вести за собою інших. І за її змінами дуже цікаво спостерігати))
Ще тут дуже цікаво, що Бетті визвалась добровольцем)) ахах, Тіс такий самовпевнений) він трохи забув, що не варто оцінювати по зовнішньому вигляду)) тепер не можу дочекатися, щоб побачити цю дуель ..буде видовищно..))Я пам'ятаю це ще з минулого разу, але зараз... емоції свіжі, ще й так мені подобається, як Бетті його взуває...)) чекаю з нетерпінням на наступний розділ)
Єва Лук'янова, Привіт, моя хороша ʕっ•ᴥ•ʔっ О, як я люблю твої розгорнуті коменти та емоції, безмежно дякую за них! Ти мене завжди надихаєш (~￣³￣)~
Вже потроху пропрацьовую новий розділ, сподівпють на наступному тижні опублікую, проте поки не знаю, коли... Бо весь час щось переробляю. Але сподіваюсь, ти потім посмієшся) Бо намагаюся цікавими та смішними зробити деякі моменти).
На «Сонце...» теж чекаю, не забувай!) Часу, спокою та натхнення тобі! *\0/* Міцно обіймаю (づ￣ ³￣)づ
п.с. Я тобі на іншому сайті трохи пізніше відповім, бо сьогодні з сім'єю зайнята.
Розділ 23. Ох, відтягую момент, коли дочитаю ( залишилась всього одна глава... сподіваюся, ти не будеш з продовженням затягувати, бо я вже прив'язалась так, прям розлучатися не хочу...(
Ох, жалко малу.. Вона ще сама не розуміє, що відбувається... пам'ятаю її ці почуття та емоції...а от розмова з Бетті так багато сколихнула питань в мені...Більше перейнялась долею Бетті та Кейла...так шкода, що таке сталося...навіть не уявляю,як таке можна пережити, це дуже сумно, але Бетті та Кейла чудово трималися, молодці!!! Але тепер мене спіткала думка — чи дійсно смерть батьків випадковість?Я вже трохи підзабула на рахунок останніх глав, може там була відповідь на це питання...Але якось так виходить, що вони і Ред з Патом.. Ну навряд чи батько Реда просто щоб тим не сумно їх послав..в нього ж свої цілі ..Але чи дійсно їх смерть випадковість?!Все одно ще багато відповідей думаю буде в другій книзі, яку я не втомлюся чекати, але зараз хочу зауважити, що Бетті крута! мені вона все більше до душі. До речі це слово наче «вкрашиться" )) ну типу з в, як влюбився) але я не такий майстер молодіжній мові, тож можу помилятися! Ех...невже я не дочекаюсь їх з Редом побачення??)
Єва Лук'янова, Привіт, моя хороша (~￣³￣)~ Сердечно дякую тобі, що читала поки мене не було. Ти як завжди мене мотивуєш зібратися та продовжувати. Чесно, вже написала тобі в особисті, що цей тиждень не писала, але буду повертатися. Сьогодні вже почала редагувати новий розділ Колонії. Він буде динамічний)
Ну, розумію твою цікавість, щодо історії батьків Кейла та Бетті. Там буде все не просто, і так про це буде в другій книзі. Спочатку їхню історію я бачила по-іншому, але саме пропрацьовуючи більше Бетті як персонажа, зрозуміла, що й як все було до... Тож просто треба тепер це все втілити!)
«Крашиться» — ну це так, як кимось захоплюватися або хтось подобається, або в когось закохуватися)
Ще раз ДЯКУЮ тобі за теплі слова та підтримку! Буду старатися не затягувати, але часом не від мене це залежить. Теж чекаю на продовження «Сонця...» Новий розділ вже прочитала!)
Вітаю, вас Лекса. Може ви не очікували, але я згадав вас у своєму блозі на підтримку авторів)
Адріан Анжелворд, Доброго часу доби, Адріана. Дякую, не очікувала)
Коментар видалено
Розділи 21, 22.. Ох, як же хочеться відтягнути момент наближення до кінця відредагованих розділів. Бачу,вже не так багато залишилось, але я б читала і читала, знову проживаючи цю історію,як тоді вперше. Ох. Ну Тіс був навіть милим в тій розмові. Ред повів себе по дорослому, дозволивши їм залишитися наодинці ...Але от не думаю, що ця розмова їх зблизила, навпаки...Якби він звісно був уважнішим і мудрішим, то звернув би увагу на її слова щодо того, щоб звернув увагу на інших дівчат. Таке може говорити лише дівчина, яка нічого не відчуває. Жаль, що Тіс поки що сліпий. Щодо Реда, то я вражена зараз, бо наче забула цей момент, що виявляється, більше в цих відносинах відчував Ред, а не Бетті. Чомусь досі думала, що то Бетті за ним впадала більше, а про те, що він міг до неї щось таке відчувати, чомусь і не думала. Вони ж такі різні! Наскільки Ред глибокий, настільки Бетті... інша, чи що) Не скажу, що повна протилежність, але ж вона дійсно як з іншого світу, а її манера розмови — то взагалі. Я всі її слова як губка поглинаю)) настільки круто це звучить, що не можу стримати посмішки) Вражена досі, як багато ти знаєш з молодіжного сленгу)
Єва Лук'янова, Так, ти все правильно розумієш, у Реда зараз власний бій із собою. Чим він закінчиться, ти знаєш!)
Якщо чесно, я оці емоційні сцени дуже важко пишу, бо намагаюся максимально передати й щоб не штучно було, і хоча б трохи оригінально, тож... застрягаю на них надовго. З Шелл і Вадміром так само. Я часом їх по декілька днів пишу, тому зараз більше уваги приділяю уваги у інших авторів саме отаким описам, і взагалі описам, бо це колосальна праця.
Дякую, моя хороша, ти вмієш зігріти словом(~￣³￣)~. Дуже ціную твою думку й час!
Теж бережи себе. Я думками десь поряд завжди.
п.с. Завтра в потязі сподіваюся буде можливість читати, то чекай в гості!) Обіймаю. Гарного вечора, мирної ночі(~￣³￣)~
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати