11 473
Анотація до книги "Колонія. Історія Ріки"
Звичного світу більше не існує. Людство, охоплене жагою до прогресу, майже винищило себе. Міста зруйновані, технології зникли, а мільярди людей загинули від стихій та хвороб. Дітей-сиріт, які втратили батьків, виселяють до ізольованих міст — Колоній. Ріка все життя живе в одній з десяти таких Колоній, де існують суворі правила: підкорятися Дорослим, працювати, вчитися, не тікати. Вона знає, що діти, у яких є батьки, ніколи не потрапляють до Колонії. Але одного разу щось іде не так...
Коли Ріка зустрічає загадкових новоприбулих, її звичний світ всього за кілька днів перевертається догори дриґом. Вона намагається дізнатися правду про своє минуле й майбутнє. Але чи зможе вона розкрити всі таємниці та змінити свою долю? І чи вистачить їй сил, щоб захистити тих, кого вона любить?
Коли Ріка зустрічає загадкових новоприбулих, її звичний світ всього за кілька днів перевертається догори дриґом. Вона намагається дізнатися правду про своє минуле й майбутнє. Але чи зможе вона розкрити всі таємниці та змінити свою долю? І чи вистачить їй сил, щоб захистити тих, кого вона любить?
“Це надзвичайно цікава історія в жанрі антиутопії, яка затягує з перших сторінок! Ріка все життя прожила в Колонії, але який світ за її межами? В пошуках правди вона не тільки знайде відповіді, але й пізнає нові почуття..”
Зміст книги: 53 глави
Останнє оновлення: 04 Січ.
147 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиРозділ 6.1: Справді стало цікаво, хто з них бреше — Ред чи Бетті? І за яких обставин вони сюди потрапили? Можливий й такий варіант, що новеньким потрібно тут сховатись й перечекати щось страшне. А Ред — ще той хлопчина, з великим досвідом у стосунках. Хоча, якщо замислитись, між ним і Рікою може бути велика прірва, адже вони виросли в різних умовах. Натомість я більше схиляюсь до Тіса. Ви як автор у візуалізаціях ніби показали його ближчим до Ріки. Хоча, можливо, я помиляюся та це був не натяк, а випадковість...
Розділ 6.1: Опис підлоги вразив. Навіщо так знущатися над людьми? Такі умови створені для того, щоб навчити їх виживати в складних умовах? Чи, можливо, щоб знову випробувати їх внутрішній стан на витримку? А графік і розпорядок — це, мабуть, окреме знущання. До чого ж так готують дітей? Я б на місці новеньких ще довго сиділа в шоці від почутого режиму дня.
Розділ 5.2: Фото Джейкоба — це був спойлер? Бо я дуже зацікавилась )))))
Лекса Т. Кюро, Ага, зрозуміла. Ну, Тейлор Лонтер — прямо в серденько! Він мені завжди подобався! Навіть у футболці )))
Розділ 4.1: Можливо, у словах Тіса є правда, навіть якщо вона гірка. Але якщо його слова вже поранили Ріку, то хлопцеві все ж варто було обійняти її та заспокоїти. Можливо, він й сам ще боїться зізнатись у своїх почуттях. Бо підозрюю, що він просто обманює себе, переконуючи, що вони лише друзі.
Лекса Т. Кюро, ❤️❤️❤️
Розділ 5.2: Під час читання згадались дві крилаті фрази: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили» — напевно, саме це мав на увазі Тіс. А для Ріки більше підходить: «Старий друг краще, ніж двоє нових». У цьому моменті життя дівчина так захопилась новенькими, що може втратити старих друзів. Хоча, можливо, події ще зміняться…
Діана Лисенко, Все можливо). Ріка — допитливий підліток, який живе в обмеженому просторі. А отже, все нове її буде як магнітом притягувати. До того ж ці новенькі дуже привабливі й незвичні). Ще й ставляться до неї добре, на відміну від Тіса, який раптом став дивно себе з нею поводити. Що з ним відбувається — вона ж не розуміє. Бо ще досвіду немає у такій поведінці щодо себе. Вони ж друзями були й все начебто було зрозуміло. А тут стільки негативу з його боку... Далі про все це ще буде.
Дякую за класні крилаті фрази, Діано. Вони досить влучні.
Розділ 5.1: А дійсно, чому Бетті почала розповідати Ріці секрети? Можливо, вона перевіряє її, а можливо плутає у своїх цілях. Виникла ідея, що ці новенькі приїхали сюди, щоб шпіонити або навіяти смуту та хаос у колонії. Але це поки що лише припущення…
Діана Лисенко, У Вас цікаві припущення!) Щиро дякую за Ваші думки вголос. Вони допомогають мені бачити цю історія іншими очима — це надзвичайно цінно (人 •͈ᴗ•͈)
Ну а до всього вище сказаного Вами щодо Бетті, я ще можу додати: людині завжди потрібна людина. Бетті втратила близьких, своє звичне життя, тож намагається потроху адаптуватися. До того ж, можливо, вона побачила в Ріці якусь користь для себе. Далі буде)
Розділ 4.2: На початку мені навіть стало шкода Бетті, вона так нервувала. Але різка зміна її поведінки, коли вона почала розмовляти з головною по поверхах, одразу привернула увагу. І знову виникає питання: що ж такого в цих новеньких, що Стілл погодилася на її умови? Тут явно щось нечисто. Можливо, це пов’язано з тим, звідки вони прибули, або з тим, хто вони насправді…
Діана Лисенко, Діано, щиро дякую Вам за цікаві, розгорнуті коментарі (人 •͈ᴗ•͈) Мені подобається хід Ваших думок!) Поступово всі таємниці будуть відкриватися.
п.с. Періодично трохи випадаю з мережі, тож перепрошую, що відповідаю не відразу.
Розділ 3. Звідки ж прибули ці новоприбулі? Ріку все здивувало в них: і манери, і поведінка, і одяг. А той факт, що Ред так захистив Ріку перед друзями, викликає двоякі відчуття. З одного боку, він молодець, що став на захист дівчини, а з іншого — пішов проти друзів заради незнайомої йому людини. І що ж за правила у них там такі, у цих новеньких? Розумію, що наступні події та розкриття всіх загадок будуть дуже вражаючими.
Лекса Т. Кюро, ❤️❤️❤️
4.1-3. Дуже вразив опис Житлових приміщень! Ця ідея з будівлею-циліндром, де статус залежить від поверху, додає історії особливого антиутопічного шарму. Момент із розселенням чудово підкреслив характери героїв: щире захоплення Пата ("Оце вайб!") на фоні відрази Бетті створює сильну напругу. Ви добре показали, як середовище, що для Ріко є рідним домом, для інших стає справжнім випробуванням. А те, що дівчатам заборонено заходити до хлопчачого крила, додає інтриги щодо подальших взаємодій героїв.❤️❤️❤️
Тихого та мирного Вам вечора! Бережіть себе!
Віталій Козаченко, Красно дякую Вам за такий розлогий коментар! (人 •͈ᴗ•͈) Ви дуже тонко помічаєте важливі моменти. Так, те, що для Ріки «рідний дім», у новоприбулих викликає різні емоції та почуття, не завжди приємні. Певною мірою нас формує те середовище, у якому ми зростаємо, і тому далі в житті «норми» можуть бути для всіх різні. До хорошого ми звикаємо, звісно, швидше, проте й до поганого якось поступово теж адаптуємося. На прикладі, цих дітей, я намагалася це показати. Сподіваюся, вдалося).
Сердечно дякую Вам за побажання! Ви теж бережіть себе! Попри все, гарного настрою та безмежного натхнення!
4.1-2.Сцена сварки з Тісом пробрала до мурах. Кажуть, що фізичний біль минає швидко, але слова близької людини, наче розпечене залізо, залишають шрами на все життя. Дуже влучно показано це відчуття «пустоти всередині», коли той, кому ти довіряла з дитинства, б'є прямо в серце своїм розчаруванням. Слова Тіса про «наслідки, які тебе не цікавлять» звучать набагато важче за будь-який удар.
Віталій Козаченко, Щиро дякую Вам за такий сильний коментар.(人 •͈ᴗ•͈) Ви все досить точно відчули та зрозуміли. Жорсткі слова від близьких людей завжди б'ють найсильніше, бо вони точно знають куди бити. Хоча часом це допомогає подивитися на себе з іншої ракурсу.
Щодо Тіса... Він поки теж загубився у власних почуттях та емоціях. І саме зараз йдуть переломні моменти в житті в нього та Ріки: старе руйнується, а нове ще не почалося. Така собі підліткова криза. Саме зараз формується те, ким вони стануть в майбутньому.
4.1 Вітаю, Лекса! Нарешті дістався до історії. Перебої зі світлом вносять корективи в плани. Читаю зараз як виходить.
Взаємодія між персонажами просто вогонь! Кейл здається таким легким і харизматичним (навіть із розбитим носом), а Ред — це справжня загадка. Слова про «систему підтримки» через силу заінтригували. Конфлікт головної героїні з самою собою та її реакція на «флюїди» Кейла додають сюжету особливої «хімії».
Віталій Козаченко, Доброго часу доби, Віталію! Дуже Вам рада! Та я все розумію, сама зараз намагаюся балансувати з цими відключеннями... Тож не переймається, читайте, коли є час, бажання та можливості. Ріка/Ред та Ріка/Кейл — це дві окремі стихії) Якраз за допомогою цієї взаємодії вона буде пізнавати себе. Але легко їй точно не буде ).
Дякую за коментарі! Вони дуже надихають(人 •͈ᴗ•͈)
3.3 Ого, оце так динаміка у групі! Виявляється, ці яскраві та веселі "чужинці" мають дуже сувору внутрішню ієрархію. Ред тримає всіх у кулаці, і його захист Ріки виглядає водночас і благородно, і лякаюче. Цікаво було дізнатися, що Бетті та Кейл — брат і сестра, це додає їхнім сваркам особливого підтексту. Ви майстерно тримаєте інтригу щодо того, хто ж вони такі насправді та які правила діють у їхньому світі.✨✨✨
Дуже гарна історія! Тихого та мирного Вам вечора!
Віталій Козаченко, Всі таємниці новеньких потроху будуть відкриватися, бо Ріка дуже допитлива, і не зможе залишити все це без уваги) Проте я рада, що поки зберігається інтрига, хто вони і навіщо потрапили в Колонію. Обіцяю все буде не просто й сподіваюсь, що цікаво. Вельми вдячна Вам за підтримку та увагу! Бережіть себе! Мирного неба! Хай все у Вас буде добре (人 •͈ᴗ•͈)
3.2 Яка неймовірна сцена протистояння! Спостерігати за тим, як Ред одним рухом перехоплює кийок Начальниці та буквально зачаровує її своєю посмішкою — це щось неймовірне. Ви дуже тонко підкреслили контраст: з одного боку — крижана та безжальна "міс Піґґі" з її погрозами Карцером, а з іншого — впевненість та чарівність Реда, перед якою вона не встояла. Дуже інтригує те, чому вона звернулася до нього "містер Вінґард" з такою повагою. Схоже, ці нові учні мають набагато більше сили, ніж здається на перший погляд!✨❤️❤️❤️✨
Віталій Козаченко, Ви так тонко відчули важливість протистояння Реда та «міс Піґґі», і його вплив на неї. Для Ріки, звісно, таке ставлення Начальниці Колонії до новеньких було дивне, і наша гг, безумовно, захочеть дізнатися більше). Щиро дякую за такі цікаві коментарі (人 •͈ᴗ•͈) Мені дуже приємно, що Ви приділяєте увагу й цій моїй історії.
Вітаю, Лекса!
3.1 Яке емоційне та яскраве знайомство! Опис Реда та його друзів настільки детальний, що їхня поява в суворому світі Колонії здається справжнім вибухом кольорів. Момент, коли героїня усвідомлює, що вони порушили сім пунктів правил, просто торкнувшись одне одного, чудово передає атмосферу антиутопії. Дуже заінтригована цими "чужинцями", які так зухвало ігнорують заборони на одяг та поведінку.
Віталій Козаченко, Доброго часу доби, Віталію! Дуже Вам радію (人*´∀｀)｡*ﾟІ вельми приємно, що вдалося гідно передати появу новоприбулих — судячи з Вашого коментаря, я бачу, що ефект вони викликали той, який потрібно). Сердечно дякую за теплий коментар! Ви, як завжди, надихаєте!
Вітаю, Лекса!♥️♥️♥️
2. Твір зачепив з перших сторінок своєю щирістю та динамічним сюжетом.
Конфлікт із «міс Піггі» створює правильний градус тривоги за героїв.
Описи побуту Колонії дозволяють повністю зануритися у цю похмуру реальність.
Відносини в трійці друзів прописані дуже тонко, їм неможливо не співчувати.
Сюжетний поворот із втечею Ебби дуже заінтригував!♥️
Віталій Козаченко, Доброго часу доби, Віталію! Вельми вдячна Вам за цікавий розлогий коментар (人 •͈ᴗ•͈) Щиро радію, що Вас зацікавила і ця книга.
Бережіть себе! Хай у Вас все буду добре. Мирного неба!
1. Вітаю, Лекса! Неймовірно сильний розділ! Відчуття безпорадності перед системою, де людина — лише номер, передано просто до мурашок. Дуже зачепив момент, як Ріка виборола право знати своє ім’я та імена друзів — це маленький, але такий важливий акт бунту. А фінальна сцена з Тісом... цей його раптовий переляк і мовчання додають такої інтриги! Кінцівка розділу залишила багато запитань, хочеться негайно читати далі, щоб зрозуміти дивну реакцію Тіса.
Віталій Козаченко, Доброго часу доби, Віталію! Безмежно вдячна Вам за такий емоційний коментар та взагалі за Вашу постійну підтримку (人 •͈ᴗ•͈)
Цю книгу я писала останньою, тому вона відрізняється від усіх моїх інших книг. І надзвичайно важлива для мене.
А підлітки завше залишаються підлітками, у які б умови їх не закинула доля. Тож тут, попри суворий режим, буде багато світлого, кумедного та справжнього. Сподіваюсь, мої персонажі, як і персонажі Шелл, зацікавлять Вас та будуть спонукати на роздуми.
Бережіть себе! Мирного неба!
Історія затягує з перших рядків ♥
Лія Лісова, Щиро дякую за коментар! ( ꈍᴗꈍ)
Вітаю, Лекса! Я вже стільки разів переглянув буктрейлер до цієї книги, що він у мене при ввімкненні планшета відображається першим. Настав час і з книгою ознайомитись. Колажі та візуалізація — просто клас! А історія...
Початок вражає своєю похмурою реалістичністю. Відчувається цей контраст між «турботою» Спільноти та суворою ізоляцією дітей. Тема вірусу, що вражає лише Дорослих, створює чудову основу для конфлікту. Опис життя без мрій та очікувань дуже відгукується. Світ «Колоній» видається водночас загадковим і лякаючим. Мені сподобалася думка головної героїні про небезпеку надії — це додає глибини її характеру. Цікаво дізнатися, що насправді стається з тими, хто отримує статус «Дорослий», і куди веде та монорейка.
Дуже інтригуючий початок!♥️♥️♥️
Віталій Козаченко, Віталію, доброго часу доби! ДуУууууже рада бачити Вас тут. Ця історія особлива для мене, пишу я її багато років, і вона лише розростається. Недавно її обізвали «цеглиною», і я знову почала думати, чи не поділити її на окремі частини, як книгу про Шелл. Поки ще не знаю...
Світ Ріки складний, багатошаровий, неоднозначний. Як і історію Шелл, ми бачимо цю історію лише очима сімнадцятирічної дівчинки, яка все своє життя живе в Колонії, але не хоче миритися з її правилами, а це, звісно, має наслідки :(
Сподіваюсь, Вам буде цікаво. І буду дуже вдячна за Ваші думки і враження (人 •͈ᴗ•͈) Ви надихаєте!
Бережіть себе. Невичерпного натхнення та гарного настрою, попри все!
40! Дуже цікавий розділ. Наче все просувається успішно, всі зорі сходяться на небі й наша мала це підтверджує. Але... це передчуття Ріки та те, що Ебба не до кінця може бачити все майбутнє -- тривожить) Ну, звісно, авторці треба підсипати нам інтриги!!))) Але захват Ебби мене радує) Буде щось цікавеньке) Цікаво що там за подарунок обере Ріка. Останнім часом в неї з Тісом взагалі немає взаємодії через його зізнання. Вона його уникає, певно, як Ханна Гвіна. Але там лише спільне коріння. Емоції в них до хлопців різні) Щодо того, хто був в кімнаті... хм)))) як цікаво) Всі вони живі люди... й Дорослі теж))) Все розгортається дуже цікаво, тому я прагну продовження!!)) Цікаво як відреагує Стілл на інформацію (не буду спойлерити) від Ріки. Напевно, в неї з'явиться надія. Щодо Бетті. Хм. Чи дійсно вона просто втомилася від Ебби. Можливо, там щось ще є? Вона дуже перейнялася Тісом останнім часом. Це саме вона про подарунок нагадала Ріці. Чи не вдасться вона до ревнощів?)) Дякую тобі, Лексо!)) Вже з нетерпінням чекаю на вечірку!! І на завершення Шелл. Вже потираю руці в очікуванні!
Діана Козловська, Ді, моя радість, сердечно дякую тобі за такий розлогий й емоційний коментар! (~￣³￣)~ Твої роздуми та підтримка дуже надихають! Прекрасно, якщо мої герої стільки емоцій викликають, значить мені вдається передати те, що прагнула) Потроху ти на всі свої питання отримаєш відповіді!) Так, між Рікою та Тісом зараз все на павзі. Після того випадку в його кімнаті, він намагається більше до неї не лізти зі своїми почуттями, а вона не може поки визначитися з хлопцями)) Далі ще буде!) Кристаль — це теж ще та загадка))
Щодо Бетті... Теж пазл збереться, може не до кінця в цій книзі. Тож я вирішила після Колонії написати невеликий пріквел «Щоденник Реда» (насправді я його пів року тому ще задумала й перші розділи вже є). Щоб перед другою книгою «Місто» закрити більше дірок. Ми побачимо деякі моменти до подій в Колонії очима Реда. Так якось)
Ді, гарного тобі дня, відпочинку й безмежного натхнення! Обіймаю (づ￣ ³￣)づ
37. Ох, ну ці дівчата та їхні розмови)) люблю таке. Хоча дійсно, мене саму трохи лякають зміни Ебби. Вони якось зовсім під її образ не підходять, і від цього вона здається чужою. Ріку це непокоїть звісно, бо це дивно. Ніколи не знаєш до чого це все зрештою приведе, навіть якщо вона каже що бачить все напевне. Тут те, що вона бачить все розмито повинно б насторожити. Та й взагалі... Бетті теж зрозуміло, чому пішла на цю ідею)) Тут вже явно помітно її відношення до декого з хлопців))А вечірки — ідеальний варіант побути одне з одним більше...
Ох, Ебба поки що не знаю, до чого це все зрештою приведе, а от я знаю, але звісно не буду спойлерити... Але з нетерпінням буду чекати цих моментів, бо буде там багато цікавинок, та ще й зараз, коли ти додаєш в кожному розділі якісь цікаві подробиці. Розділ як завжди крутий, люблю Бетті та її діалоги)) Далі взагалі найцікавіші глави))
Натхнення тобі, моя хороша, дякую за книгу і можливість її перечитувати - люблю її всім серцем)
Єва Лук'янова, Моя хороша, як же я люблю твої коментарі ( ꈍᴗꈍ) Ви з Діаною зараз мене так Надихаєте на Колонію! І якби не ти, то я б Шелл навряд чи б витягнула, тож, напевно, немає таких слів, щоб висловити тобі мою вдячність (人 •͈ᴗ•͈) Я просто дуже щаслива, що ти в мене є!
Щодо Бетті... Я люблю писати діалоги з нею)) Це як я люблю писати діалоги Атес з Аном) Воно йде як по маслу)) Само з мене вилазить)
Щодо Ебби... Ну ти ж багато чого знаєш, що буде в цій книзі!) Але для цієї малої я, насправді, непросту долю запланувала далі. Думаю, вона ще здивує!)
Дуже стараюся зараз скоріше писати (будь-де й у будь-яких умовах) й оновлення викладати швидше. Знаєш же, що мені вже самі її дуже хочеться дописати. Але зробити «щоб було» — не можу. Тож сподіваюсь на розуміння читачів і тебе, в першу чергу, бо ти чекаєш найдовше (人 •͈ᴗ•͈)
39) Нарешті я до тебе після свят!) З новим роком, Лексо! Бажаю купу натхнення та успіху, а також втілення мрій в новому році! Прочитала розділ на одному подиху) Взагалі почала здогадуватися щодо Пата, але ти не стала тримати таємницею й підкинула хмизу у вогнище моїх роздумів щодо його матері. Пат такий милий хлопчик. І в нього такий чуйний зв'язок з бабусею. Шкода, що обірвався. Я за своєю бабусею теж дужу сумую. Цікаво чи виявляться всі здогадки правдою?) Ох, а щодо Кейла... що це за хімія починає вимальовуватися між ними. Скажімо, такої відчутної прямо не було. Чи це період становлення Ріки впливає на почуття, або ж вона їх має до Кейла. Інтригу ти підкинула на кінець)) Що ж буде на вечірці?)) Вже чекаю) Дякую за зноски наприкінці. Виявляється я не весь сленг знаю. Посіпака в мене геть інше значення в голові мало ахах х) Тепер знатиму! Отже, знов вмикаю режим очікування!) Дякую за цікавий розділ!
Діана Козловська, Ді, радість моя, дякую й за побажання, і за прочитання!(~￣³￣)~ Надихаєте мене з Євою!) А побажання хай до тебе сторицею повертаються! (人 •͈ᴗ•͈)
Ну, мені здається паралелі Стілл та Пата важко не помітити) Тож чого кота в мішку ховати, якщо хвоста вже виліз)) Далі Ріка буде дізнаватися про це більше!)
А Пат — так, дуже чуйний хлопчик, добрий, лагідний.
Щодо Кейла.... ги-ги-ги)) Добре, що поки не зрозуміло, що це) Це тут трохи гачки для нової книги.) Спойлерити не можу, проте цей момент був повинен зачепити, й він тебе зачепив, а значить, мені вдалося все правильно передати) Бо я цю сцену кілька разів переписувала.
Наступний розділ вже в процесі, сподіваюсь, скоро буде. Він невеличкий буде. Це все ще частина минулого великого розділу.
Щодо вечірки — вона звісно, буле, в цьому я тебе запевнити можу) Але до неї вони ще мають підготуватися й дістатися Кулі, а тож попереду ще пригоди) І нова важлива інфа)
36) Ох, цей розділ))) Початок і кінець — абсолютно різні, але скільки ж думок та емоцій визивають. Сцену з водою я пам'ятаю добре ще з першоджерела)) Тоді було багато емоцій — а зараз тим більше)) Пам'ятаю я тоді не могла зрозуміти як Ріка з карцеру повернулася туди знову і що це за сцена. Я й зараз не знаю, чи це просто сон, чи зв'язано якось з її здібностями чи ще щось... чи переживав Ред з нею ці сцени, чи це в її голові. Наче розумію, що сон, але про Ріку досі багато не відомо... про її справжні здібності, силу, та й взагалі, хто вона і яку саме роль відіграє в історії. Я розумію, що багато буде даватися відповідей в другій книзі, але вдетщараз разом з Рікою збираю ці пазли, та й під забула чимало з того часу, як читала вперше, але це все досить цікаві деталі...,) З Редом ці миті гарячі...)!як він тут схожий з Вадміром це капець, та й Ріка теж... коли прохала про поцілунок) цікаво ці паралелі проводити))
Єва Лук'янова, Щодо батька Реда в цій книзі ще ж буде про нього далі... Я трохи більше додаю цього разу. От якраз частина відповіді буде в розділі «Прості складності», який я недавно опублікувала. Так, там лише натяки, але ж...) Ну й в кінці цієї ми ж ще більше про нього дізнаємося!)
А щодо другої книги — так, там буде багато відповідей, але й багато нових інтриг. Нові персонажі теж будуть) План вже давно прописаний, але я постійно щось додаю. Бо хочеться все врахувати, щоб не було, як з цією книгою. Але, думаю, все врахувати не можливо. Особливо, коли пишеш щось настільки велике. Але поживемо — побачимо). Мені б хоча б цю поки закінчити... І першу частину Шелл.
38) Привіт) Останні кілька днів були напруженими, вибачай за затримку) Прочитала розділ на одному подиху. Скажімо, все надзвичайно цікаво почало підходити до розв'язки) Отже, мені не здалося, що тоді в оранжереї ми спостерігали прояв здібності Ріки. В цьому розділі я теж відчула його) Втім, сказати напевно, що це повернення у часі не можу. Це дещо інше)) Ох, як їй важко тримати все під контролем. Певно, наразі вона на піці становлення, я так розумію) Такий контраст в емоціях) Прямо коктейль. Ох, вже в передчутті веселої вечірки))
Знов вмикаю режим ждуна)) З нетерпінням чекаю на продовження!) Бережи себе! І пиши!))) Обіймаю)
Діана Козловська, Ді, привіт! З прийдешнім тебе! Я щаслива, що цей рік подарував мені тебе (~￣³￣)~ Обіймаю міцно!
Щось я пропустила тут твій коментар... Ну, мабуть, ти ще один варіант пропускаєш) В цій книзі вже були натяки, але далі почне ставати все на свої місця потроху. Не всі поки відповіді будуть, але деякі будуть)
Це досить кумедно, головна героїня заявляє, що відмовляється від всяких романтичних стосунків, а доля їй так вправно рідкидає перевірку) Авторка дуже гарно зображує дружні стосунки, коли люди самі собі створюють подобу родини. Чітко відчувається і легко зрозуміти їх потребу заповнити пустку, бо кожна людина, якщо вона не якийсь соціопат, потребує душевного тепла.
Світлана Фоя, Дякую, стараюся) Взагалі люблю писати про підлітків, бо юнацьких максималізм — це й досі ЩОСЬ незвідане для мене) Саме в цей період люди здатні на такі вчинки, що в дорослому житті будуть їм або вже не під силу (бо досвід, страх і упередження заважають), або взагалі нерозуміння «навіщо це робити»?), і відповідь: «Що це весело!» — геть не прокатить)) Коротко кажучи, я хочу показати, що підлітки залишаються підлитками, попри все. В Ріці ще буде багато парадоксів) Вона поки формується, тому обов'язково наб'є свої шишки. А про потребу душевного тепла Ви все правильно сказали. Ще раз дякую Вам за такі цінні думки(人 •͈ᴗ•͈)
Детально прописаний, суворий світ цієї історії затягує своїми загадками. Для мене навіть страшно уявити отаке життя - з чітким розкладом, завжди під наглядом. Моя внутрішня анархістка волає) Дуже цікаво, що стається з "Майже дорослими" коли вони рушають у невідомість монорейкою.
Світлана Фоя, Щиро дякую Вам за такий розлогий коментар і Ваші враження, Світлано (人 •͈ᴗ•͈) Для мене ця книга стала викликом, бо я взагалі ніякого примусу й меж не люблю, а тут треба було розповісти історію, яка відбувається всередині замкнутого простору, ще й з таким жорстким режимом. Навіть не думала, коли починала її, що вона буде так велика) А тепер планую ще дві книги, про подальші події й розширення цього всесвіту) Так якось).
❤️❤️❤️❤️
Jane Doe, Щиро дякую (人 •͈ᴗ•͈)
Розділ 35. Поки є трошки часу, повертаюся)) Коли немає світла, зате є інтернет, особливо нічого і не треба)) Я цю главу добре пам'ятаю, хоча на деякі деталі знову подивилась по новому і освіжила в пам'яті... Пам'ятаю свої здогади тоді, хто ж є дитиною Кристаль, втім ти все одно непередбачуваний автор) Мені досі важко коментувати без спойлерів, але намагаюся)) До Кристаль і повага і співчуття, до батька Реда — ще більша відраза і підозра. Він реально як якийсь божевільний вчений, який всіх близьких використовував як піддослідних крис. Не дивно, чому Ред був похмурим, з таким то батьком. Втім Кристал все одно досить багато пам'ятає, що вже плюс! Жаль тільки що сталося з нею і як вона опинилася в тому Вогнищі .. ох, стільки питать. Але відразу зрозуміло, що Кристаль була неймовірно крута!! Мені вона дуже нагадує саму Ріку! Аби тільки в коханні Рікі більше пощастило... Але тут я поки що спокійна, хоча і знаю спойлери)) Світ їхній все більше вражає і викликає цікавість...)) Інтрига шалена, ти молодчинка, Лексо!)Ну і окремий захват— описи почуттів, емоції .. обожнюю!!
Єва Лук'янова, Чесно, сама вже хочу першу закінчити, там ще кілька розділів старих залишилося, а потім, пам'ятаєш, я вже остані на українській гідно писала, тож не буду їх сильно редагувати, вони наче не погані були. Головне, щоб дірки всі позакривати й хибодруки прибрати. Але до нового року точно не встигну ಥ‿ಥ Бо десь ще розділів 10 буде, якщо не розділю нічого, в останні дуже великі були.
Розділ Шелл от теж великий вийшов, не знаю, чи поділити, чи вже так залишити... бо там все логічно, і дещо важливе буде. Але мені не дає спокою те, що він самим великим в цій книзі буде... Завтра зранку на свіжу голову почитаю — потім вирішу. А тобі краще два невиликі розділи, чи один великий?
37. Привіт, як тільки стало краще, я до тебе)) Взагалі очікує нас щось вибухове) Мене не полишали підозри весь розділ. Все Ріці здавалося штучним... чи не проявляються таким чином її можливості? Поки що геть не розумію які. Але подивимося) Багато таємниць в цьому розділі для мене) Тому й питань багато) Але ти ж не станеш спойлерити відповідями)) Тому я їх не писатиму) Вечірка — то круто) Та чи вдасться їм все це провернути) Підкинула ти інтригу) Аби тільки все це не вийшло боком) Однак на те вона й молодість, аби порушувати правила та робити те, чого хочеться) А хочеться розкрити багато таємниць й гарно провести час!) Чекаю на продовження! Гарний візуал!
Лекса Т. Кюро, Так ми з тобою по вечірках гайнули під кінець) Загалом в мене теж буде й друга книга, тому добре розумію, що не все відкриється під кінець) Бо тоді ніхто не чекатиме наступну книгу)) Дякую, я вже на поправці) Завтра працюватиму( Як тільки добре почуватися стала - до роботи х) Як коняка)) І тобі затишку та тепла)) Мирної ночі столиці та всім містам) Обіймаю та чекаю продовження)))
34. Ооо, пам'ятаю добре цей розділ, але або я щось забула, або це щось новеньке! Ох, якщо я дійсно забула такі важливі деталі, треба швидше читати далі! Бо наче все знаєш вже, але ці деталі ... Вони й тоді мені поступово збиралися до купи, як пазл, але не все до кінця було зрозуміло. Зараз так само, за винятком того, що деякі пазли наче загубила в пам'яті. Наприклад про вплив вірусу на людину! про порожнечу всередині, і що вони стаюсь як тінь.Це ж така важлива деталь, і як я забула? в мене аж мурахи пішли, як вперше, це круто!! Кристаль неймовірна. «ще не час» чи як там вона сказала))) звісно, вона розуміє все, а Ріка звісно, така далека від цього. Окремі слова про атмосферу карцеру... в мене знову пішли мурахи від того місця. Уявила і стало не по собі. Пам'ятаю, що в минулій версії я ще щурів очікувала, але добре, що хоча б їх там немає, бо то взагалі була б біда)А те як Ріка переживає за Реда... ох, як це мило .. наскільки він став важливим для неї... а от те що буде далі і це питання Кристаль, чи вона йому вірить...так, це був перший натяк) ох важко коментувати без спойлерів, але я намагаюся)
Лекса Т. Кюро, Це не зауваження, якщо що) Просто такі місця у мене завжди пов'язані зі щурами, навіть якщо їх там не має бути) коли малюєш картину і уяві, одразу вони згадуються чомусь, не можу нічого з собою вдіяти) А в тебе все чудово. Втім додаткові пояснення щодо подібних речей теж не зайві будуть для повного розуміння)
33. Ооо, пам'ятаю цей розділ і цей запеклий двобій)) Емоції як уперше) Описано все бездоганно — емоції, напруга, деталі, все як я люблю.. яскрава картинка!! Ти така молодчинка) Все таки «Колонія» — для мене в топі на букнеті, крута історія, стільки емоцій))
Цікаво мені, звідки Кристаль знає про Раку і Реда і що вони були разом) невже десь помітила? не пам'ятаю вже, чи давалась відповідь на це питання раніше) Мені подобається ця жінка, вона дуже харизматична )) А от той момент коли здоровань засік Ріку з метанням ножів— напружений) цікаво, що він там собі надумав і чого номер питав..) хоча дещо я пам'ятаю з минулої версії, але все одно спогади стираються з часом.
Зараз ще допишу
Єва Лук'янова, Розумію тебе) Я коли перечитувала «Дім» місцями було таке відчуття, ніби деякі моменти вперше читаю. Але вже знаю, що коли читаю книгу перший раз — зосереджена на головних подіях історії та відносинах гг, а от коли читаю вдруге: більш уже уважна до деталей, бо вже ж не відволікаюсь на думки на кшталт: «Кули ж все це приведе?» чи «Кого обере гг?»:)
Дуже-дуже чекаю на «Сутінки» (人 •͈ᴗ•͈) Пиши хоча б потроху... Не дай моїй надії, що я нарешті дізнаюся, що далі буде з твоїми персонажами, згаснути...ʕっ•ᴥ•ʔっ Скучила за Деном та іншими /ᐠ｡ꞈ｡ᐟ\
36 розділ. Не звично писати з телефону, тому вибач за одруківки) взагалі крутезний розділ. Нагадав він і момент з моєї книги. Цікаво чи співпадають наші закладені в подібне марення таємниці) що якщо це не звичайне марення? Тут дуже буде цікаво дізнатися, бо в моїй книзі цей момент не простий. І так схожий відчуттями, що в мене підвищенна цікавість)) взагалі проковтнула його на одному подиху. Як я люблю романтичну лінію, яка вплетена та не є основною) тобто весь світ не крутиться довкола так, аби вони були разом) гадаю, це знайоме відчуття) твій всесвіт такий різноманітний та великий, що я вмикаю детектива, а це чудово))) момент щодо питання Ріки, яке вона поставила уві сні важливий. Якось вистрілить. Як і те, що вона зняла браслет, гадаю)) я дуже уважна до дрібниць)) ох, а це відчуття, коли їх відділяла одне від одного лише ковдра))) автор грає з почуттями добряче) шкода, звісно, що все завершилося на сумній ноті для Ріки. Певно, вона усвідомлює свою готовність до зближення з Редом і підсвідомість видає це їй. А ще в мене є здогадки про її здібність. Саме в цьому розділі вони з'явилися. Побачимо, чи я маю рацію. Поки не писатиму)) Саме через схожість з моїм розділом мене осенило)
Діана Козловська, Ді, сердечно дякую тобі, що ти так швидко прочитала (~￣³￣)~
Не переймайся через хибодрук, я весь час з телефону, й часто цей т9 таке пише, що я потім перечитую й шаріюся) А ще я часто не на ту букву можу натиснути ((
Так, у нас бувають моменти в дечому схожі, ми з тобою про це колись вже говорили. Тому мені теж цікаво спостерігати, як повернеться твоя історія, і я теж маю деякі додумки щодо Ханни). Але це лише через мій спектр світосприйняття. Бо на відміну від мене ти більш непередбачуваною буваєш в сюжеті) От я, наприклад, поки не можу нікого вбити. В цій книзі точно.
А щодо марення... Воно зробило мені нерви. Насправді, воно в першому варіанті книги було частиною побачення Ріки й Реда. Але в минулому році, коли я її дописувала, то ця частина мене чомусь вибісила. І тоді я дещо перекроїла та змінила), і тоді все склалося в єдину картину. Так якось. Роздуми Ріки теж стали більш розширеними завдяки твоїм коментарям!) Тож широ дякую тобі за покращення моєї книги(づ￣ ³￣)づ
Перечитала той момент з поясненням вірусу)) супер) посилання на слова медиків та логічне пояснення природи вірусу! Дякую ❤️ ахах твій прискіпливий читач задоволений :)))
Діана Козловська, Щк раз дякую тобі за слушну пораду(人 •͈ᴗ•͈) Я тепер прямо сама задоволена ( ꈍᴗꈍ)
Вітаю. Почав читати цей твір. Наразі перебуваю на 5.1 розділі, і, знаєте, я під потужним враженням. Взагалі, вражаюче описаний антиутопічний постапокаліптичний світ. Ті числа замість імен, маса заборон, обмежень і директив додають гнітючого відчуття фатального контролю й безвиході. Діти й підлітки дуже живі, однак вражає герметичність середовища, де жорстокість керівників і усталеність аб'юзивної поведінки з їх боку є нормою. Цікаво спостерігати за гг і її розкриттям власної психології. Також пізнаття себе й своїх емоцій. Зустріч з "рятівником" показує глибинну прірву між технократичними підходами правил і простою спонтанною поведінкою, притаманною вільній людині. Взагалі, загалом кожен персонаж у Вас — концентровані особливості окремих індивідів. Виникло відчуття, що наче осіб у колонії вибирали за типовими якостями, чи особливостями. Можливо я помиляюся. Але ті відправлення на монорейці "дорослих" — наче якийсь відбір, чи участь у експеременті, учасники якого цього не знають. Можливо буду перечитувати кілька розділів повторно, щоб закрити деякі "діри" через емоційне напруження. Твір безперечно тримає, я б сказав, навіть, у кінематографічній напрузі. Можливо цьому сприяють фото...
Ромул Шерідан, Ще раз дуже дякую Вам за розлогий коментар (人 •͈ᴗ•͈)Дуже ціную це. Окрема дяка за увагу до колажів. Довго думала, в якому стилі їх створити, і чомусь кольорові картинки до антиутопії ліпити геть не хотілося, тож...
Щодо мови... В мене є нотатник, куди я виписую нові цікаві слова та вирази. Це прямо вже війшло у звичку. Намагаюся весь час покращувати мову, читаю правила. Я перфекціонистка та естетика /на жаль чи на щастя, вже не знаю/ тому весь час вдосконалююсь. А зі сленгом мені дитина допомогає) Сама б я, напевно, не впоралася.
Буду завжди Вам рада, Ромуле. Приходьте, коли є час, настрій і бажання, бо я не люблю ніякого примусу!)
Спокійного, продуктивного дня! Гарного настрою й натхнення! Бережіть себе та своїх (人 •͈ᴗ•͈)
32. Ох, такий емоційний розділ! Ти як завжди, молодець, моя хороша! дуже гарно передала ці емоційний гойдалки Ріки, та і Реда разом з нею.. адже він також намагається підтримувати її в цьому, хоча часом не може стримувати емоцій сам. Втім, ці обнімашки їхні на початку мені дуже сподобалися... і те, як Ред себе поводив в ці моменти. На рахунок Ебби і того деактиватора, то Думаю, Бетті все ж таки правильно вчинила. Вона впорається з цим звісно, може з часом, але навряд чи можна допускати такі моменти агресії до інших, бо мало чим це скінчитися може... Та й Ріка зараз переживає нелегкий період... Ред хоча б поряд в ці моменти і розуміє її випади, і це дуже добре... Добре, що у Ріки таких моментів агресії не було)) бо було б цікаво як би себе Ред повів, якби вона на нього з кулаками кинулась)) Загалом я ці емоційеі спалахи люблю читати, завжди цікаво, як поводите себе буде хлопець в такі моменти)) Ред прямо як бальзам на душу )) заінтригована, як і перший раз, коли читала)
Єва Лук'янова, Моя хорррррроша, як я тобі рада Я щось останнім часом зовсім не зібрана, загубилася в реалі, стала нечитункою, ще й пишу дуже повільно. Але намагаюся хоча б потребу повертатися до творчого процесу.
Дуже люблю твої коментарі, бо ти цю історію бачиш більш ширше, ніж інші читачі)
Щодо Реда... Ну він судить по собі... Він був першим й проходив через все це сам... Тоді ще ніяких деактоваторів не було. Тож... Думаю він би Ріку втримав, якщо б це справді сталося. Але з Рікою, як ти розумієш, буде все не просто. Все може виявитися не тим, чим здається!)
Безмежно дякую тобі за те, що повертаєшся до цієї історії. Що коментуєш. Що підтримуєш мене, надихаєш(づ￣ ³￣)づ Ти ж знаєш, як я ціную. Бережи себе, моя хороша. Дякую, що ти є! А я думками поруч.
Таке рідко буває ,смілива дівчинка ,вражає ,читаю далі (•‿•)
Інна Снігова, Щиро дякую, Інно! (人 •͈ᴗ•͈)В мене всі героїні сильні. Сподіваюсь Вам і далі буде цікаво.
Розділ 2: Перші враження наступні: напевно, героїня дуже смілива, раз виступила на захист свого друга і не побоялася хлопців із номерів 20‑27 і 20‑38. Тим більше, вона ж знала, що через це проведе кілька днів у карцері, і навіть це її не зупинило. Напевно, її сміливість супроводжуватиме читача протягом усього твору...
Лекса Т. Кюро, ❣️❣️❣️
Після прочитання другого розділу мене осінила думка: колонія нагадує тюрму зі своїми порядками та контролем. І я задумалася, чи не готує автор читача до тієї події, коли дітей навмисно розлучають із батьками і виховують із підлітків певну бойову силу чи щось у такому дусі. Звичайно, можу помилятися, але залишу свої здогадки, потім буде цікаво перевірити.
Діана Лисенко, Все можливо). Щиро дякую, Діано, за Ваші роздуми. Цікаво бачити свою історію очима читачів.
Дуже Вам завжди рада ( ꈍᴗꈍ) Приємного читання!
31. Буду потрохи повертатися знову до читання, бо вже скучила за твоєю книгою, хоча й добре пам'ятаю ці останні розділи і ці емоції, але перечитуючи вдруге, ще й відредагований і більш прописаний текст — це теж для мене особлива насолода... тим паче, що ти настільки чуттєво все описуєш, що в мене мурахи...) за це особливо люблю твої книги, моя хороша... і Шелл і Колонію..))
Пам'ятаю цей розділ і цю хімію між Редом та Рікою, але зараз ці відчуття ще сильніше відчуваються... кожен дотик, кожна емоція.. ніби все відбувається зі мною.. і це неперевершено!! дуже чуттєво описуєш, я в захваті... ще й коли разом з усім відчувається якась боротьба, особливо у Реда.. як він відштовхує її і момент, коли найбільший накал!! Хоча добре розумію його, знаючи всю історію його і спойлери)) він боїться, але все одно не може встояти. особливо романтично мені було, як він зізнався, що спостерігав за нею, коли вона спала... Чомусь взагалі подібні моменти мені дуже подобається читати, в цьому якась ніжність особлива... люблю таке!! Взагалі... неймовірне це поступове зближення між ними!! Як я сумувала за такою романтикою!! ти просто майстриня її описувати, Лексочко!!
Єва Лук'янова, Доброго часу доби, моя хороша! Безмежно вдячна тобі, що ти, попри все, повертаєшся до моєї історії.(づ￣ ³￣)づ Знаєш же, як я ціную це — твій час, твою думку, твою підтримку. Ці розділи в Оранжереї ну дуже важко мені далися, вся ця романтика тощо... Втім, радію, що вдалося гідно все передати, і хімія, як і напруга, між ними відчуває'ються). Дякую за твої теплі слова, дуже сумувала за тобою (人 •͈ᴗ•͈)
Євочко, моя хороша, пам'ятай я дуже чекаю на продовження «Сутінок». А як ти книги поділеш — буду знову перечитувати. Сумую за Деном і іншими. Дуже.
Хай попри все, в тебе буде час і бажання писати(人 •͈ᴗ•͈) Просто вже мрію про це. Бережи себе. Обіймаю міцно-міцноʕっ•ᴥ•ʔっ
35) Тут дуууже багато думок та у мене з'явилося. Гадаю, Крісталь може й не до кінця розуміти власні спогади. Але й виключати, що Ред може наслідувати батька... не відкидаю. Вони потрапили в Колонію - саме цю Колонію - не просто так. Тому щодо цього багато нюансів. Мене вразила близькість Крісталь та Еммеріха (аби іншим не заспойлерити). Є думки, звісно, з цього приводу. А що якщо він випробовував якісь препарати, скажімо, аби повернути вакцинованим здатність народжувати? І це спрацювало. Щодо дитини. Хм. тут теж цікаво. Гадаю, що це може виявитися хтось зі знайомих Ріки. Та хоча б Ебба) Відчуваю щось таке, але точно сказати не можу) Щодо війни теж цікаво і кортить отримати більше подробиць, адже наразі все розмито) І чомусь таке враження, що Ріка в якийсь момент стане на сторону опозиції) Чуйка, але будемо бачити далі)) Тепер буду придивлятися до всіх))) І за Сніга дійсно вже натякають Ріці. Цікаво буде побачити розвиток цього персонажа! Дуже) Чекаю на продовження!))
До речі, поки мої прогнози щодо Піггі не працюють. Поки вона тільки негативна) Але історію має. Тому теж цікаво, якщо ти розкриєш її далі)
Діана Козловська, Знаєш, в одному з моїх улюблених фільмів є така фраза, що більше всього потребує любові той, кого меньше всього хочеться любити. Напевно, так і з «міс Піґґі»). Але я все-таки такої думки, що кривдник може змінитися, якщо спершу визнає себе кривдником, але зазвичай кривдник вважає, що він правий, і нібито робить все для благої справи. А дуже люблю, як у Мартіна, сірих персонажей, тому вони в мене можуть час від часу робити дивні речі. Ніби гарний, добрий, а потім — тидищ)) І навпаки:) Тож...)
34) Так. Це було дуже круто. Почнемо з того, що в Ріці відчувається хаос думок та почуттів. В карцері це для мене стало помітніше. Вона навіть викрикує, звертаючись до самої себе. Далі сам карцер. Мені дуже сподобався опис цього місця. Відразу огортає почуття, наче ти всередині. І все доволі логічно, що в нього спускаються, наче у вигрібну, смердючу та вогку яму) Без вікон та надії. Далі гарний сюжетний поворот: ти нас кидаєш на роздуми. Кому вірити, в що саме вірити. Й з словами Крісталь у нас відкривається ще більша суть Е-вірусу. Але от тут є в мене зауваження)) Вірус — це такий собі інфекційний агент, який навіть відносять до окремого царства — Віруси. Він може розвиватися всередині живих організмів, клітин. Але опис Крісталь мене збентежив. Пояснюю чим: він впливає на душу. Суто з медичного аспекту, душа — нефізична. Постає питання. Як вірус на неї впливає. Спустошує людину, виснажує її до смерті. Для таких вередливих читачів, як я, можу запропонувати додати те, що вірус атакує мозок. Він захоплює відділ, який керує емоціями людини. Для мене це було б неймовірно логічне пояснення) Ред цього б, можливо, й не сказав. Але Крісаль — Доросла. Вона має пояснювати подібне наукою)
Діана Козловська, Твої роздуми допомогають, і мені з іншого ракурсу дивитися на мою історію. Це безцінно, Ді! Тому не придумивай собі зайвих демонів)) Пиши, як відчуваєш.)
Лайк
Prosto Chelovecek, Щиро дякую (人 •͈ᴗ•͈)
Почала читати ваш твір. Насамперед велике захоплення викликали перші сторінки з візуалізацією — ви так детально підійшли до створення образів персонажів! Особливо мене вразили не стільки самі візуали, скільки імена близнюків — Куть і Верть. Одразу згадалася наша українська казочка «Колосок». Напевно, ці близнюки теж будуть такими крутливими й швидкими)
Лекса Т. Кюро, О, тепер зрозуміло, звідки цей відсил! Дуже цікаво, що ви використали алюзію на «Алісу в Дивокраї» — це додає особливого шарму і глибини. Тепер ще більше хочеться дізнатися, як саме Круть і Верть розкриються далі у вашій історії )
Після прочитання прологу хочу сказати: найстрашніше те, що наш світ справді може стати таким. Можливо, у фантастичних фільмах цю тему підіймають не випадково. А що, як нас справді готують психологічно до такого важкого майбутнього? Ви — велика молодчинка, що торкаєтеся такої важливої теми у своєму творі.
Діана Лисенко, Дякую, Діано, за Ваші емоції та роздуми.(人 •͈ᴗ•͈) Будемо сподіватися, що такого не станеться. Адже в нашому світі є багато хороших речей, за які слід боротися. І поки є небайдужі люди — то у будь-якого світа ще є шанс. Якось так думаю. Я не оптиміста, більше реалістка, але в хороше вірю, в добро, в любов, у дружбу. Моя книга саме про це.
Розділ 33. Взагалі мені сподобався новий тренер, хоча ти його розкрила з доволі жорсткого боку. Він досить черствий та принциповий) Чомусь імпонуються такі люди, особливо, коли опиняються тими ще добряками) Втім, я можу, звісно, й помилятися на його рахунок. Поки він для мене сірий)
Щодо володіння зброєю. Учнів Колонії навчають взагалі всім видам зброї? Типу, щосеместрово новий вид? Доволі великий спектр. І дивує факт того, що новий викладач вимагає від них рівня майстрів. Адже катані навчаються не один рік, зосереджуючись лише на цій зброї) Можливо, я щось упустила?)
Щодо Ріки. Дивна реакція) Взагалі вона сама на себе не схожа і це з кожним розділом висвітлюється все сильніше. І те, що вона кинулася між ними — прояв крайньої імпульсивності. Буде цікаво слідкувати за її становленням) Вона така вразлива останнім часом, що мені її щиро шкода) Проте цей період для всіх складний. ще й на додачу закоханість, гормони та власні таргани в голові)))
З нетерпінням чекатиму продовження))) Мене не полишає інтрига)
Лекса Т. Кюро, Взагалі б було чудово зануритися більше в лор) Особисто для мене це б відкрило більше твого світу) Проте вирішувати тобі, звісно)
Розумію, мої друзі теж чекають повної версії книги)
Мені зашло. Ще й як. Додав до бібліотеки.
Вячеслав Кулик, Щиро Вам дякую (人 •͈ᴗ•͈)
Чудовий розділ і якому Бетті облаштовується у новій оселі! Мені дуже сподобалося, як Ріка та Бетті спілкуються між собою. Діалоги, як завжди живі. У них відчуваються справжні емоції, які тримають задану атмосферу твору. Звичайно ж, суперово продумано і описано види одягу, що в залежності від поточного розпорядку використовують мешканці Колонії. Окремо хотів відмітити, як передані емоції та думки Ріки. А ще дуже сподобався жарт про “справжню дружбу і класний хук” ) Дякую за чудову главу!
Вибачте, вчора геть забув подякувати за рекомендацією на “Лихе серце”, Лекса! Спасибі Вам величезне!
Микола Давидкін, Нік, доброго вечора! Сердечно дякую Вам за те, що продовжуєте, попри обмежений час, читати мою книгу (人 •͈ᴗ•͈) Дуже ціную це! Також дякую за теплий коментар.
Була рада порекомендувати Вашу книгу) Вона варта уваги!
Натхнення та спокою! Гарного вечора! Мирної ночі!
32) Мені сподобався цей розділ) Такий милий) Попри те, що емоції Ріки вочевидь виходять з-під контролю) Тут, певно, вже точно проявляється та сила. Цікаво, чому не можна дійсно тим деактиватором скористатися?) Було б цікаво прочитати) І початок розділу романтичний і його закінчення)) Щодо Ебби. Взагалі тепер цікавий розвиток цього персонажа) Майбутнє - це круто) Не дочекаюся, коли дізнаюся про Ріку)))
Бажаю натхнення) Чекаю на продовження)
Діана Козловська, Ді, радість моя, привіт). Безмежно дякую тобі, що читаєш (づ￣ ³￣)づ Розділ коротенький, але він теж важливий, бо тут якраз видно, як Ріку ковбасить. А тепер можна краще уявити, що відчувала Ебба, коли здавалася дивною в минулих розділах, та інші, хто має ці здібності. Щодо Ріки та її здібностей... нуууу... Може, воно все не таке насправді, як здається). Люблю я інтриги напустити, як і ти.)
А ще тут ніби кульмінація їхніх почуттів одне до одного. Ти права, Ріка змінюється. Вона зараз на піку. Що далі буде: поживемо — побачимо!)
А я тільки-но відредагувала цей розділ)) Як і деякі інші, де ці кляті розриви між абзацами були. Тепер точно такого не буде.
Гарного, спокійного тобі дня! Невичерпного натхнення! *\0/*Обіймаю (~￣³￣)~
31) Сьогодні зазирнула на один розділ) романтика ось так дивно обірвалася) Цікаво чому? Він боїться її емоцій? Боїться, що вона піддасться пориву й щось станеться?) Класний момент з дотиком, аж до мурах)) Доволі цікавий сюжетний хід. Цікавий тим, що Ріка змінюється. Як морально, так і фізично (тобто з її силами). Вона проходить цей складний період. Можливо, тому й Ред ночує з нею вже 2 ніч підряд?)) Що за сила в неї буде)) Хехех ) А може, то лише догадки) Гормони теж річ непередбачувана)
До речі, хотіла спитати. Ти навмисно такі великі пробіли в абзацах робиш? У мене колись таке було, коли я з ворду кидала текст. Воно розбиває на такі абзаци великі. Тому я перед публікацією ще раз проходжуся, видаляю) Але, можливо, так і треба?
Лекса Т. Кюро, Розумію щодо спойлерів) сама нікому не відповідаю) тож буду чекати)
У мене останнім часом завжди з ворда такі проміжки робить) тому слід перевіряти) я спочатку думала, це типу, такий новий трюк. Але перші розділи нормальні, тому й спитала))
Натхнення, Лексо)) мирного вечора) обіймаю) ще прийду до тебе!!
Нарешті дістався продовження! Чудовий розділ із заселенням Бетті! Мені дуже сподобалася розмова дівчат. Зокрема слова про те, що місце в якому живеш, може стати затишним, якщо цього захотіти. І взагалі, я проникся самим вайбом історії. Вона різниться від “Шелл”, але по власному класна! Продовжив читати, і ніби повернувся у затишок, попри те, що долі мешканців нелегкі, але одразу занурює до власної атмосфери до якої у доброму сенсі звик. Дуже сподобався образ Головної Стілл! Як зовнішність, так і прописаний характер! Напрочуд цікавий персонаж. Класно передано її емоції під час спілкування! Колір ока, що порівняний з нічним небом. Шикарна фраза про “сухий, як тріщина в камені”. Дуже влучно, як на мене! Класний розділ!
Микола Давидкін, Щиро дякую, Нік, за те,що читаєте й ділитесь враженнями.(人 •͈ᴗ•͈) Так, тут зовсім інший вайб, ніж у Шелл, бо крім того, що стилі різні, ще й вік персонажів дає про себе знати. Ну і ця історія більш монументальна, на мою суб'єктивну думку. Але я думаю, що у більшості авторів почерк повторюється від історії до історії, попри все. Мені вже казали, що в мене Ред та Вадмір схожі.)
Дякую, що відмічаєте цікаві моменти та фрази. Над деякими з них я працюю по кілька днів, поки мені самій не сподобається).
Ну а щодо затишку — ну насправді ж воно так і є) Все в нашій голові) І як-то кажуть: не місце прикрашає людину, а... !)
30) Дійсно багато Лору відкрилося. Втім, у мене виникло питання: Чому дітям не розповідати дійсного стану речей? Вони б значно більше ентузіазму вкладали в тренування, або намагалися вчитися краще. Хтось би більше підлизувався до вчителів, аби закріпити собі місце в Колонії) Можливо, Піггі не довелося їх залякувати, а проста мотивація могла б стати набагато дієвішою. Або ж існує пояснення? Наприклад, позбавлення волі та права вибору? Наприклад, у світі Міста дітям з Колонії ніколи не стати багатіями, тож і вибрики з бажаннями та ідеалами нікому непотрібно? В Колоніях ще й ламають волю?)) От які думки в мене виникли) Загалом дуже цікавий розділ. Я його проковтнула просто)) Вчора не дійшла до тебе, голова боліла весь день, не хотіла псувати собі враження. Й не пошкодувала. Дуже інформативний розділ, який викликає багато думок. Як на мене, Ріку чекає почесна професія Охоронця)) Але її свавілля може палки в колеса вставити)) Подивимося, що ти приготувала для нас)))) Дуже дякую тобі за продовження. Я на нього чекала)) І тепер чекатиму ще далі)) Загалом, мені варто буде перечитати книгу, можливо, якісь деталі я пропускаю для головного пазлу)) Бажаю тобі натхнення)) Бережи себе! Обіймаю!)
Лекса Т. Кюро, дякую тобі)) ага, тепер зрозуміло) Як там казав Сноу в ГІ: «Трохи надії не зашкодить. Занадто багато — небезпечно.» Дуже цікаво! Доволі глибокий ЛОР) Люблю, коли все не на поверхні))) Ти молодець! Так пропрацювала сюжет))) Чекатиму!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати