Коли Пробирає до Кісток 18+

Читаючи книгу, ми переживаємо саме за головного персонажа, чи не так? Але як, наприклад, щодо антагоніста, ображеного життям? Або тих, від кого історія залежить не менш ніж від головного героя, але вони завжди залишаються в тіні?..
«Я - людина із заплямованою історією, яка відчайдушно намагається зачепитися за надію та вибратися зі свого болота проблем та болісних спогадів.» Як зазвичай, я присіла на лавку, щоб і далі безглуздо продумувати майбутнє, дивлячись як безтурботно грають діти надворі. Вони веселилися, граючи в гру "Скелетик" - гру мого дитинства. І чомусь, я змогла знайти в них втіху. Поки раптом, мені не здалося, що під час гри у них дійсно зникають кінцівки...

*Наразі є лише пілотна глава книги, тому будемо дуже вдячні за ваш коментар та оцінку для подальшого розвитку проєкта