— Шлюб за контрактом, — промовив він холодно, наче це була звичайна бізнес-угода, а не моє життя.
Я розсміялася йому в обличчя. Злість вирувала, засліплюючи розум.
— Ти з глузду з’їхав? Йди до біса, Харпер!

Я пішла, не озираючись. Кров гупала у скронях, а всередині все кричало про те, що цей чоловік — останній, з ким я хотіла б пов'язати долю. Але його останні слова наздогнали мене вже біля дверей:

— Запамʼятай: ти ще повернешся сама. І тоді зрозумієш, що цей контракт — твоє єдине спасіння.

Він мав рацію. Я повернулася. Але я не знала, що цей шлюб стане не порятунком, а моєю персональною кліткою, де замість любові — умови, а замість серця у мого чоловіка — лід.