Казки старого лісу

Десь на краю дрімучого лісу, поблизу сільського кладовища, стоїть маленька хатинка. Щовечора у віконці загоряється вогник та лунає колискова – то бабця онука присипає й казки оповідає.
Та невже упирі, потопельники чи мерці, про яких вона розповідає, то лише вигадка старої знахарки? А може насправді колишні волхви не зникли, і старі боги можуть допомогти людям в боротьбі з нечестю?
Ніхто не скаже, що з тих розповідей є вигадкою, а що - правдою, але щовечора малий, затамувавши подих, слухає казки старого лісу.