Вже три місяці я працюю під керівництвом Вадима Олеговича — найнестерпнішого боса у світі. Його холодний погляд сіро-блакитних очей пронизує наскрізь, а зверхній тон і постійні докори доводять до шаленства.

Та попри все, я не можу забути той корпоратив біля басейну… Його впевнені рухи, сильна постать, від якої важко відвести очі. Той погляд, що змушує серце битися швидше…

І тоді, одного вечора після роботи, все змінилося. Він зробив крок назустріч, стираючи межі між начальником і підлеглою. І я зрозуміла: втекти від цієї небезпечної гри буде неможливо.