Місто-фортеця Білоград роками балансує на лезі між хитким миром і великою війною — нейтральний порт, затиснутий між безкраїм Степом, османськими амбіціями та виснаженим Молдавським князівством. Тут звикли до брудного золота, таємних караванів і зрад. Але не до мертвої тиші.
​Разом із ранковим туманом до гавані прибиває османську галеру. На її палубі — десятки трупів без жодної рани від шаблі чи стріли, зі спотвореними судомою обличчями та слідами невідомої отрути. У місті оголошують карантин, проте начальник сторожі Северин і грецький аптекар Лука надто добре розуміють: мертвий корабель — не кара небесна, а провісник випробуваної в таємних лабораторіях диверсії.