Тіла — лише матеріал. Свідомість — лише інтерфейс. Лейла — техноалхімікиня з тілом богині й душею некроманта, воскрешає Нікса Валора, щоб зламати його. Через симульовані оргазми, імплантовану покору, делікатну тиранію дотиків. І зникає.
Нікс — колишній полководець, нині втікач і наркоман власних спогадів — шукає її серед дзеркал Зенори, де чиновники дрочать на прогрес, а фанатички добровільно підставляють свої тіла мародерам.
Він проходить крізь столицю, бістро повій-інформаторок, систему жорсткої бюрократії та голографічних спокус.
Жінки — не тло, а рушій:
Кая, володарка Півдня — кривава цариця.
Авеліна — хвойда, що молиться в екстазі.
Лаура — поліцейська, яка знімає шолом тільки для тортур.
Калія — навігаторка, що оргазмує під час орієнтації Простору.
Цей світ не рятують — насолоджуються