Я втекла, залишивши цей курортний роман далеко позаду.Чи шкодувала я про це? Не знаю. Але була абсолютно впевнена: у моєму серці йому більше немає місця.Я повернулася до свого звичного життя, намагаючись забути його дотики, його голос і ту шалену пристрасть, яка ледь не позбавила мене розуму.Але життя вирішило інакше.Я сама не збагнула, як знову опинилася на його ігровому полі. Тільки цього разу все змінилося.Він більше не просто гравець. Він — мій бос.Наша гра починає набирати обертів, перетворюючись на справжню війну. Між нами більше немає безпечної дистанції, а кожне слово, погляд і дотик перетворюються на черговий хід.Але, схоже, цього разу правила встановлюю я.— Я не закінчив грати з тобою, Злодюжко. І все ще чекаю на свій приз.— Навіть не сподівайся. Цього разу перемога буде за мною.