Вітаю!

По-перше, дуже дякую усім, хто прочитав «Скуґе» – вас небагато, я це знаю, але так і має бути, тому що зі своїми речами я ніколи не мітила у «мейнстрім».

Сьогодні хочу презентувати нову повість «Зачарована Аврора» і додати трохи закулісного життя.

Якось складно було визначитися з жанрами для публікації. Першою категорією довелося обрати «фентезі», та це не фентезі, в загальному розумінні цього поняття. Я бачу свій жанр більше як «етнічна містика». Автори фентезі не обмежені у своїх творах нічим, мабуть, окрім своєї фантазії. А тут через роки напрацьовок з фольклору кожного разу хапаешь себе на думці – чи не вийшов ти за лінію, окреслену певними історичними та культурними джерелами. Однак, я відчуваю, що саме так традиція набуває нового життя, розквітаючи тихими кольорами Північного літа… 

Про що ця книга? Усе як у класичному міфі: героїня має піти до "темного лісу", пізнати себе та повернутися, вмудрена досвідом:)) Ну ще й трохи про кохання:))  

Отже, заварюйте чаєчок з м’ятою та вирушайте за пригодами!

                                         (Іл. за Олаф Магнус «Історія північних народів»(Рим, 1555))

На латини "lux" означає "світло " та "tenebra" "темряву". Зображення ілюструє, що на Далекій Півночі рік складається з одного Дня та однієї Ночі.