Якісний постапокаліпсис - який він для вас?

   Жанр постапокаліпсису полюбився мені з самого дитинства. Не можу точно сказати, що першим викликало цю любов: книги чи кінострічки. Однак на відміну від більшості дитячих вподобань воно не розсіялося з часом, а стало тільки міцніше.

  Слово "апокаліпсис" набуло свого звичного значення завдяки Іоанну Богослову, який десь в першому столітті видав своє бачення кінця світу, яке найбільше сподобалося церкві. Реальне значення слова - одкровення. І знаєте, це просто невимовно гарно вписується в суть жанру.

  Більшість постапокаліптичних історій намагаються донести до людей якусь думку, а оточення та підгрунтя слугує для якнайяскравішого її висвітлення. Це чудово працює, бо сюди можна додати будь які деталі: від суворо реалістичних до безмежно фантастичних. Можна повернути людство в середньовіччя або первісний стан, а можна підійняти його до небес і зорь. Автор має змогу показати будь які хиби та гріхи людини через потужну гіперболізацію чи символізм. Словом, цей жанр просто створений для втілення сміливих думок.

  Звісно, є багато творів, які просто граються зі стилістикою. Але і в них можна знайти багато цікавого.

  Особисто для мене в постапокаліпсисі найбільш головними рисами є:

1) Наглядна демонстрація циклічності нашого розвитку. Коли автори показують, що у будь яких умовах людина залишається людиною в усіх своїх варіаціях. Це й робить твір, який описує будь який час, місце та події, актуальним.

2) Проблиск надії. Вся історія може бути неймовірно депресивною та гнітючою, але в ній має бути іскринка, яка дає надію читачеві або персонажу. Тут, перегукуючись з першим пунктом: надія на те, що люди все ж можуть змінитися.

3) Світ, який має свої закони та правила. У жанрі постапокаліпсису світ стає ще одним головним героєм, про якого ми хочемо дізнатися якомога більше. Тому уважне ставлення автора до оточення героїв завжди знаходить відклик у серцях читачів.

4) Могутність старого світу помирає тільки з останніми його представниками та надбаннями. Я завжди вважав, що історія має великий вплив на сьогодення. Ми цитуємо відомих людей, ми ставимо у приклад трагедії міст та держав, ми користуємося знанями, які отримали покоління й покоління дослідників. Тому якщо в розповіді існує якийсь зв`язок зі старим світом, то він має мати якийсь вплив на новий.

5) Нові поняття, нові віяння та погляд з іншого боку. Пункт, який складно виконати. Мені й самому доки допуття не вдається у своїх творах. Це органічна  зміна обличчя світу через деталі. Наприклад, у світі "Кантики по Лейбовіцу" міжнародна одиниця вимірювання води була принята в глеках, а не в літрах, як у нас, а ядерна війна описувалася через призму бачення неосвічених людей як божа кара та гнів небесного вогню. Саме такі маленькі деталі й роблять світ більш живим, примушують читача повірити в нього.

6) Стиль. Це можна було б включити в пункт номер 3, але досвід показує, що це дуже важливий елемент розповіді. Згадайте хоча б "Безумного Макса" або "Втечу з Лос-Анджелесу". Упізнаваність та деяка самобутність образів грає велику роль у сприйнятті картини. 

7) Ідея. Так уже сталося, що я виріс з упередженням, що будь-який витвір мистецтва має нести за собою певну думку. Тому вона та її реалізація через твір є для мене дуже важливою. Хоча як людина, яка й сама писала в цьому жанрі я розумію, що це складно.

А які риси якісного постапокаліпсису є визначальними для вас?