Книжковий герой - автор чи читач?

   Книгу можна вважати успішно написаною, якщо читач:

• Може відчути щось спільне з її героєм;
• Здатен і підсвідомо бажає спроектувати себе на персонажа;
• Якщо дійові особи або події викликають у нього справжні емоції, починаючи від гніву й закінчуючи щирою прихильністю;
• Якщо історія наводить на роздуми;
• Якщо розповідь подана в довірчому, теплому стилі й нагадує дружню сповідь;
• Якщо автор створює світ, у якому хочеться затриматися.

  Це умовні пункти, які часто звучать при подібних міркуваннях. Даний список можна продовжувати досить довго, однак завжди наперед виступає декілька основ: світ, герої, думка та подача. Зупинимося на героях. Чому вони настільки важливі? 

  Дехто вважає, що герой це втілення автора. Існують ті, хто заперечують це й доводять, що це в першу чергу матриця, у якій може втілитися читач. Мені здається, що то лише дві складові однієї сутності.

  Герой не може бути в відриві від автора. Так чи інакше, він створює його з себе. Навіть якщо ми пишемо про історичну особу, звички, характер та дії якої нам уже відомі - все одно автор просочується в свого героя через жести, маленькі звички й слова. Або ж текст просто набуває ледь вловимого відтінку, який свідчить про ставлення автора до його героя.

  Герой не здатен існувати без читача. Автор бажає розкрити свого персонажа через: мотивацію, відносини з іншими людьми, його цінності та дії. Якщо нам вдається чітко показати дані пункти через свою історію, то читач просто не може стояти в стороні. Наш мозок побудовано так, що ми постійно аналізуємо інформацію, яка до нас надходить. Тим часом мотиви, дії та життєві орієнтири персонажа це стовпи, які кожен може досить легко оцінити зі своєї точки зору.

  Не важливо, чи вони співпадають, чи ні: головне, щоб читач відчув, що перед ним справжня жива істота, яка має свої цілі та думку. Якщо спільність є - читач ставить себе на місце героя, якщо вона відсутня - він починає дивитися з боку на самого себе й цим прив`язує себе до персонажа, бажає він того, чи ні.

  Саме тому ми ловимо себе на співчутті до героя типу Алекса із Механічного апельсину. Здавалося б, така людина заслуговує на покарання, однак ми пройшли з ним довгий шлях, поринули у його думки, промовляли його фразами, дивилися на світ з його боку. І коли настає переломний момент ми не можемо вирішити, чи заслуговує він на страждання, які випадають на його долю. Ми починаємо коливатися, що вважати за правильне. ( Там, звісно, багато додаткових факторів, але з позиції просякнення персонажем це можна трактувати й так).

  Герой важливий не тому, що він існує сам по собі, а тому, що він стає дверима у світ, створений автором.  Персонажі бувають різними. Хтось нам подобається, а хтось ні, деякі створені для того аби викликати у нас захоплення або відразу. Головне те, що вони стають тими важелями, які рухають історію. І якщо це їм вдається - твір набуває того самого неповторного смаку, який читачі так старанно шукають серед сотен книг.

  Герой існує завдяки втіленню автора, яке зміг перейняти читач. Отже, у створенні героя беруть участь двоє: перший наносить його на сторінки, а другий відтворює його у своїй свідомості. Поскільки кожен має унікальний досвід та знання, персонажі, створені подібним тандемом - це робота лише двох свідомостей, і для когось іншого цей герой може бути геть не таким. Автор - дзеркало, а читач це той, хто в нього дивиться.

  Гарна історія це не просто перелік пунктів, а ціла купа складних взаємозв`язків, яка зплетена з багатьох складових. І персонажі - зовсім не остання серед їх переліку.

  Подумайте про роль персонажа і чому він так важливий для успішної та цілісної історії. Чекаю на ваші коментарі з цього приводу. Все набагато глибше, ніж здається при першому зануренні.