Грудна Жаба

21.04.2026, 23:08:51

Оксанка любила їсти сільодку с хвоста. Бо риба портиться з голови. Крім того, Оксанка заїдала сільодку хлібом. Бо хліб усьому голова. Оксанка не чистила луску на рибі, бо це на її погляд була марна трата часу. Є діла важливіші за це. Наприклад думати про Созвєздіє Риб, откуда поступає сільодка на ринок. Кості з риби Оксанка не обирала. Бо не було сил. Усі сили і енергію забирало Созвєздіє Риб, яке живилось думками про себе, щоб свіжа сільодка завжди поступала на ринок. Такий круговорот собитій. Світ крутиться вокруг Оксанки.

Іра

21.04.2026, 22:29:37

❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️❤️

Анатоль

12.08.2018, 16:43:20

Всі мої герої добрі. Негативних нема.
І хочуть всім добра.
От тільки розуміння в них різне, що є добром.

Крися

11.08.2018, 10:00:01

Баба-Яга. Планета Таір
Одного теплого літнього вечора цвіли квіти, та їх запаморочливий запах огортав Бабу-Ягу. На галявинці, оточеній темним хвойним лісом, немов щільним непрохідним кільцем, стояла дерев'яна хатинка на курячих ніжках. Біля хатинки стояв накритий стіл з самоваром та медовими пряниками, а поруч була зручна лавка, вирізана з цілісного стовбура дуба. За столом пили чай Баба-Яга та її вірний друг - чорний кіт Василь. Бабі-Язі хоч й було років за триста, вона могла приймати будь-який вигляд. Іноді вона виглядала молодою дівчиною з довгою косою та вороном на плечі, а іноді бачили її жінкою похилого віку з довгим волоссям та сивиною в скронях. Баба-Яга була одягнена в синю лляну сорочку, довгу фіолетову спідницю та на її плечі була накинута тепла в'язана хустка з козячої вовни, адже вечоріло вже. Зла вона не була, частіше шкідлива, буркотлива, але не зла та була дуже цікавою. Хоч у неї й був напис на дерев'яній дошці, яка була прибита до кілочка з осики біля хатинки, що вона допомагає за гроші, та навіть розцінки були написані за меч - кладенец, за прокат чарівного клубка, але скоріше це було зроблено, щоб її не турбували.

Daniel Woolf

10.08.2018, 18:24:32

Сильним ударом чобота Агнет вибила двері з кабіни свого залізноступа і декількома спритними рухами опинилась на верхівці його "грудної клітини". Вона з'явилась з стовпу диму немов валькірія. Хоча її погляд на зусередженому обличчі був більш гострий за спис будь якої міфічної войовниці.
Екстрена команда вже облібила бойову машину немов мурахи, пшикаючи піною то тут то там.
Ігноруючи подану руку, вона декількома величезними кроками злізла з броні заваленого на спину велета. Хоча ліве стегно нестерпно боліло, юний пілот не зупиняючись рушила до затінку від будівлі ангару. Звідти назустріч дріботів вірний Хайнц.
-Фрекен Кранц! Фрекен Кра...
-Старий, - вічливо, але твердо зупинила його дівчина, - все добре. Кіфер?
-На своєму місці, - спокійно відповів слуга, що різко зупинився перед нею немов від удару.
Агнет відчула легкий укол совісті, але почувши, що буркотіння за спиною стало майже нечутним і рівномірним, заспокоїлась і намагаючись не шкутильгати пішла далі.