"Де український горор?" - казали вони.
"Чому наші традиційні темні сили не можуть ожити на сторінках наших лякалок?" - казали вони.
"Що ж, поки сам не зробиш..." - подумав я, і почав писати. Не знаю, як воно вийде, адже вбивати мирних перехожих у темному провулку якось незвично. Та що робити? Треба ж спробувати. Отже оповідання на тему "Вбивство на вулиці..." для СТОСу почалося. А куди заведе?
Хто знає?
І лише луна у темному холодному дворі: "...ає...ає...ає..."
ЗІ. Звісно, врешті заведе на Літнет ;)
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКапець, щось я не отримував повідомлень про коменти, а тут аж розмова :) Дякую всім. Герой успішно вбитий, а оповідання перемогло на конкурсі
А завжди всіх вбиваю. Когось буває так шкода, що аж перечитувати важко. Но - нада значить нада! Тут нічого не вдієш - Джульєта має померти))
Лавра Ольгів, Згодна. От хоч стріляйте, але я впевнена, що в літературі варто йти до кінця. Завжди є спокуса якось підіграти героєві, полегшити йому ситуацію -- але ні. Це в житті природньо прагнути обійти халепу стороною, а мистецтво, навпаки, є концентрацією... ее... халеп) Та й, зрештою, смерть героя -- це потужний катарсис. Автор має на нього право, як і читач)
Виходить так, що й сам не знаєш - куди приведуть тебе герої...
Бажаю успіху)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати