❤️❤️Привіт, мої любі читачі!❤️❤️

Ну що, готові до нової історії? Бо я вже з нетерпінням чекаю моменту, коли зможу поділитися з вами першими розділами своєї новинки «Політ у невідомість»!

Ми вже трохи познайомилися з Пантерою та Сапсаном. Але повірте, це лише маленька частинка того, що на вас чекає попереду.

Попереду — небезпечні завдання, несподівані відкриття, таємниці минулого й почуття, які не завжди піддаються контролю.

А поки до прем’єри залишилося зовсім трішки, я вирішила привідкрити завісу й поділитися з вами невеличким уривком.❤️

❤️Тож влаштовуйтеся зручніше. ❤️Починаємо знайомство з історією!❤️

❤️А тепер невеличкий уривок…

... А в кабінеті Тит тихо посміювався. Тільки його дівчинка могла так по-дитячому поводитися. Він знав, що вона стане підслуховувати, але не знав, про що з ним хотів поговорити Сапсан, тому задля обережності увімкнув ізоляційне поле.

– Хто вона? – запитав Сапсан, сідаючи в крісло.

– Що ти хочеш, щоб я тобі розповів? – Тит потер шию й уважно подивився на хлопця. – Вона жінка, молода здібна мисливиця.

– Я не питаю про її заслуги, — різко випалив він. — Я питаю, хто ВОНА?

– Колібрі.

– Не бреши мені. Я бачу брехню, – голос звучав уривчасто. – І що це за пісні вона співає? Що вони означають?

– Це дуже стара пісня, – розсміявся Тит. – Послухай її, може, щось для себе й дізнаєшся.

– У мене таке відчуття, що вона мене знає.

– Ти тільки заради цього прийшов? Хотів побільше дізнатися про дівчинку? Сподобалася?

– Ні. Просто в ній є щось знайоме, – Сапсан потер долонями обличчя й підвівся. – У мене п'ятеро непридатних.

– У мене троє, – кивнув Тит. – Сподіваюся, до твоєї п'ятірки Колібрі не належить?

– Ні, – раптом усміхнувся Сапсан. – Я міг би її зарахувати, нехай вона й прийшла однією з останніх, але після її слів… Нехай тепер доводить, на що здатна. Я відчуваю, що вона може більше, ніж показує зараз.

– Тому ти дав їй цю рухлядь? – розуміюче запитав Тит.

– Так. Вона вже довела, що не губиться. Ви б бачили її на трасі, вона мені спуску не давала, як ви кажете, на своїй рухляді. – Вперше в його очах з'явилася зацікавленість. – Вона ніби прораховувала мої ходи наперед, читала думки. Що тобі відомо про її здібності?

– Цього ніхто не знає, – похитав головою Тит. – Одне можу сказати: у неї чудовий слух.

– Наскільки чудовий? – вирішив уточнити Сапсан.

– Пів кілометра.

– Як вона його розвивала? – він підійшов до вікна й визирнув, дивлячись на дівчину, яка кинула йому виклик.

– Ще в дитинстві, – відповів Тит і теж підійшов до вікна. – Їй було близько п'яти, коли вона заблукала в лісі. Ось тоді в неї з'явилася здатність бачити вночі й чути далі за всіх. Принаймні, тільки це мені відомо. Що саме сталося, вона нікому не розповідає, але в неї був сильний шок. Вона потайлива. Мало що говорить і ніколи не повторюється. Не почув – твої проблеми.

Тут об'єкт їхньої розмови, тобто Колібрі, спочатку підняла руку до шиї, а потім різко повернула голову в їхній бік. Її очі палали золотим вогнем. Вона нагадала Сапсану чорну кішку з палаючими очима. Таку ж гнучку, грізну, хитру, спритну і, чого вже таїти, красиву. Вона йшла гордо, плавно, спина завжди пряма. Її крок був вивіреним і точним.

– Пантера, – пробурмотів Сапсан.

– Що? – удав, що не почув, Тит, але всередині усміхався.

– Кажу, схожа вона на пантеру, – пояснив Сапсан. – Дика чорна кішка з палаючими очима. – Він повернув голову до Тита. – Вона нас зараз чує?

– Ні. Я увімкнув ізоляцію.

– А чому тоді вона дивиться сюди?

– Чекає.

– Чого?

– Поки я вимкну, — усміхнувся Тит і сів за стіл....

--------------------------------------------------------------------------

Ну що, мої любі, вдалося мені вас заінтригувати?

Мені дуже цікаво дізнатися про ваші перші враження! Обов’язково діліться думками в коментарях. Що вас найбільше зацікавило? Які запитання вже виникли?

Я з нетерпінням чекатиму ваших відгуків!

І не забувайте: прем’єра «Польоту у невідомість» уже зовсім близько! ❤️❤️❤️