«Я гадав, що боги покарали мене тобою…» — пошепки пролунало в його думках.

— Покарали… — уголос повторила я, відчуваючи, як плавиться залишок моєї гордості.

Я більше не могла захищатися. Не тоді, коли він був настільки близько. Не тоді, коли від нього віяло такою дикою, спокусливою силою.

«Більше я таких думок не припускаю»...

І з цією фразою він нахилився й накрив мої губи своїми.

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

✨Полонянка короля Повітря✨

Відтепер я є в телеграмі. Приєднуйтеся ❤️
Там на вас чекає:

❤️Уривки нових розділів і спойлери.
✨ Знайомство з героями.
❤️ Розіграші та сюрпризи.
✨ Новини про майбутні історії.
❤️ Письменницькі будні й трішки творчого божевілля.

https://t.me/+bgVqxIrWOY02ZDgy