Вітаю, любі!

Запрошую до емоційного роману про боса та його нову підлеглу.

У Злата просто талан, з'являтися не в той час та не в тому місці.

✨✨✨

— Марку Олександровичу, вибачте... Я підготувала всі документи й розклад, як ви наказували, — тихо, невпевнено вимовляє вона, зупиняючись біля порогу.

У кабінеті миттєво повисає важка, німа тиша. Я завмираю біля свого столу. Єва повільно, розмашисто повертає голову до виходу.

Її очі від подиву стають буквально квадратними. Вона напружено сканує дівчину з ніг до голови — юну, неймовірно вродливу руду красуню в дорогому, брендовому вбранні.

Єва роздивляється Злату, потім переводить очі на мене, і в її погляді спалахує ціла гама дикого шоку, німого запитання та лютої, неконтрольованої ревності. Стискаю щелепи. Бо знаю: тепер розбір польотів гарантовано ще більший. І зараз дуже сумніваюся, що моя Єва стримуватиметься чи дотримуватиметься своєї аристократичності.

Реде нещастя для боса

♥️♥️♥️