Тихого вечора!

Книгу "Шалена нянька мільярдера" — оновлено! 

Знижки на цю книгу не буде. Зараз книга в процесі написання і буде завершена приблизно через двадцять днів. Можливо швидше. 

Спасибі, всім хто долучився до читання цієї історії, та підтримав мене коментарями та вподайками!♥️

Дуже ціную та обіймаю кожного!

✨✨✨

— Яна Бойко... — лунає холодний, мов льодовик, голос секретаря. Дівчина із бездоганно гладеньким каре звіряється з планшетом і без емоцій, байдужим тоном кидає: — Заходьте, будь ласка.

Несміло підіймаюся. Шлунок болісно скорочується, а серце починає битися частіше, розганяючи по тілу трепетне, майже панічне хвилювання. Дівчата у відвертих декольте міряють мене співчутливо-зневажливими поглядами. А поважні пані в окулярах лише хитають головами. Пересиливши тремтіння в колінах, я розправляю плечі й роблю перший крок.

Повільно заходжу до кабінету і зупиняюся. Ноги практично тонуть у м’якому, розкішному килимі. Погляд зиркає на дві пари взуття біля дверей. Чоловічі туфлі та дитячі кросівки. Що ж, вирішую і собі роззутися, аби не забруднити сіренький килим з довгим ворсом.

Адже на цьому ж килимку, просто посеред кімнати, сидить та спокійно грається іграшковими машинками маленький хлопчик років п’яти. Щось собі бурчить під ніс. Він зайнятий грою.

Хвилювання накриває мене з новою силою, вибиваючи останній кисень із легень, адже господаря кабінету я бачу лише зі спини. Він теж зайнятий. Втуплююся поглядом у масивну, високу фігуру в бездоганно білій сорочці. Чоловік стоїть біля панорамного вікна, розмовляє з кимось телефоном, повністю ігноруючи мою появу. Я ще більше ніяковію від такого повороту подій та не знаю, як себе поводити.

Раптом малюк відривається від машинок і обертається до мене. Кілька секунд він просто мовчки дивився на мене своїми великими, допитливими очима. Ніби вбираючи мій чудернацький для цього офісу вигляд.

А потім сталося те, чого я найменше очікувала. Хлопчик раптово зривається на рівні ноги й біжить просто до мене.

— Нарешті ти прийшла! — вигукує він із щирим дитячим захватом. — Я так чекав на тебе...

Він простягає до мене маленькі рученята, ніби проситься на руки. Я геть розгубилася. Руки затремтіли, але я підкорююся імпульсу й дбайливо беру малого на руки, міцно притиснувши до себе.

Шалена нянька мільярдера

♥️♥️♥️