Усім привіт! ♥️

Тихі, безтурботні, затишні ранки – це розкіш для кожного жанру, та що там і казати – для життя теж ✊
Та от, схоже, Мар'яну та Марії вдалося...

Ранок зустрічає Марію запашним ароматом кави, у яку Мар’ян безповоротно її закохав. Він завжди купував якісні зерна, молов їх та варив такий смачний напій, що Марія ніколи не могла стриматися від хоча б однієї чашечки на день. 

Її зелені, білі, фруктові, анчани, просто чорні, звичайні пакунки розсипного чаю займали полицю в шафі, але пила вона каву, для якої Мар’ян також купив яскраво розмальовані зорями ван Гога горнятка – лише для цього напою, щоб посмакувати його зранку.

– Як же не віриться, що вчора ми пропустили нашу каву… – тихо, ніби боючись зіпсувати чарівну мить, промовила Марія.
– О, щасливого раночку, кохана! – Мар’ян, возився біля плити і не відразу помітив, як його Марія мовчки увійшла на кухню. – Бутерброди із авокадо і філе лосося – усе для тебе. Смачного!

Марія не зрушила з місця. Боялася навіть усмішку втратити – наскільки їй була цінна мить, яку хотілося проживати якомога довше.


У новій главі можна довідатися, як легко ми самі все псуємо. Навіть монстрів кликати не треба, тут ми і без них профі ⭐
Забігайте до нас СЮДИ ✨