Візуал до нових розділів "Квартири поверхом ліворуч" + уривок 

Другий під’їзд. Третій поверх. Данилові вікна виходили у двір. Вікна квартири 210 — на бульвар.

Вона підвела очі. Квартира тренера була занурена в темряву.

Дівчина знову потягнулася до телефону, але він, як і чверть години тому, не відповідав. Тоді Даша ступила до під’їзду, піднялася на сходинку й набрала потрібну комбінацію цифр. У динаміку заскрипіли неприємні довгі гудки — ніхто не відповідав.

«А якби відповів, як би ти це пояснила? — подумала білявка. — Сталкерка якась, їй-богу».

Вона вже хотіла відійти вбік, коли важкі металеві двері рвучко розчахнулися. Високий чорнявий юнак в окулярах, виходячи з під’їзду, ледь не збив її з ніг.

— От дурень, — крізь зуби просичав він, але за секунду, ніби оговтавшись від власних думок, перевів погляд на білявку. — Перепрошую, не навмисно.

Даша лише кивнула й уже розвернулася, аби піти. Та довгов’язий хлопець зіскочив зі сходинки й опинився просто перед нею.

— Це ви щойно дзвонили у 213?

Вона завмерла.

Юнак поправив волосся, під темно-русявим пасмом Даша помітила тонкий шрам.

— Я.

— Теж Даню розшукуєш? — У його голосі більше не було й натяку на формальність.

Тим часом Данило...

Розділ "За стіною"