СПОЙЛЕР. Вона сама обрала не того. А коли зрозуміла це — могло бути вже запізно...

— Я кохаю тебе, — прошепотіла Додола.

Велес дивився на неї, і в його очах було те саме почуття.

— Я знаю.

— І ти мене кохаєш.

— Знаю й це.

— Тоді чому все так складно?

Він підійшов ближче.

— Бо кохання не скасовує наслідків.

Колись Додола сама обрала Перуна. Переконувала себе, що зможе бути щасливою, що навчиться жити з цим вибором.

Але тепер цей зв’язок душив її. Вона більше не могла залишатися тією, ким стала поруч із ним.

Додола прийшла до Велеса, сподіваючись, що ще можна все виправити.

Та він не дав їй тієї відповіді, на яку вона чекала.

— Те, що свідомо розривають, не завжди можна повернути назад. Іноді розірване залишається розірваним.

Навіть між ними?

Особливо між ними…

 А через багато років Яромира триматиме в руках розірвану червону нитку й намагатиметься зрозуміти, чому забутий спогад повернувся саме тепер.

Можливо, минуле не відпускає її не просто так.

А як ви вважаєте: якщо людина надто пізно усвідомила, кого насправді кохає, чи заслуговує вона на другий шанс? 

https://booknet.ua/book/narechena-velesa-b459788