«Ти для мене всього лише спосіб отримати бажане».

Я сказав це їй. І не збрехав.Спочатку. Вона мала стати приманкою. Знаряддям. Пішаком у грі, яку я виношував чотири роки.Але що робити, коли пішак стає важливішим за всю гру?Коли її дихання на моїй шиї — єдине, що має значення? Коли її руки на моїх грудях — єдине, чого я хочу? Коли я готовий відмовитись від помсти — заради неї? Я не мав права її хотіти. Але хотів.