У рамках марафону Тетяни Гищак я прочитала книгу «Частоти душі» — і це був для мене абсолютно новий досвід, адже раніше я майже не читала наукової фантастики.

? Марафон Тетяни Гищак
? Тетяна Гищак «Частоти душі»

Скажу чесно: на початку мені було важкувато читати. У книзі багато медичних і наукових термінів, частину з яких я просто не розуміла. Але автор подбала про читача — наприкінці розділів є словник із поясненнями, тому поступово я почала краще орієнтуватися в тому, що відбувається.

У центрі історії — лікар, який працює в лабораторії експериментальних досліджень у галузі нейрохірургії, та його пацієнти-коматозники.

Спочатку я сприймала книгу саме як наукову фантастику. Але коли почала читати розмови Богдана Любомировича та Марка, зрозуміла, що переді мною не просто історія про медичні експерименти. Це ще й дуже філософський твір про душу, життя, смерть і межі людських можливостей.

І тут мені чомусь згадалася розмова Понтія Пілата з Ісусом Назарянином у романі Чингіза Айтматова «Плаха» — саме роздуми про те, чи здатна людина, маючи величезні наукові можливості, відтворити життя, але при цьому створити те, що робить людину людиною — душу.

Саме ця думка, на мою думку, є одним із найглибших сенсів «Частот душі».

Марк від самого початку має трьох пацієнтів, і поступово читач дізнається історію кожного з них. І знаєте, що мене особливо зачепило? Ці історії дуже схожі на реалії нашого життя. За кожним пацієнтом стоїть не просто медичний випадок, а окрема людська доля.

Потім з'являється ще один пацієнт — Дмитро.

І саме за Дмитра та Машеньку я переживала найбільше. Хотілося знати, що з ними буде, і саме ці персонажі викликали в мене найбільше емоцій.

А ще скажу окремо: якщо вам у житті трапиться така жінка, як Олена — тікайте. І бажано дуже швидко! 

Ця книга змусила мене замислитися над речами, про які я раніше особливо не думала. Де проходить межа між життям і смертю? Чи можна повернути людину до життя, якщо тіло ще можна відновити? І що саме робить нас людьми?

І, мабуть, найцікавіше те, що сьогодні ми називаємо це науковою фантастикою, а через кілька десятків років частина описаного цілком може стати нашою реальністю.

Тож дякую авторці за книгу, за цей незвичний для мене досвід і, звичайно, за марафон, завдяки якому я відкрила для себе новий жанр. ❤️

А від мене — маленький візуал до прочитаного. 

Тетяно, дякую за «Частоти душі»! Було незвично, місцями складно, але однозначно цікаво. ❤️