- Дякую за допомогу, - промовляю після довгої тиші, коли ми мчимося по майже пустій трасі.

Тимур уважно спостерігає за дорогою, але почувши мої слова, здивовано дивиться на мене.

- Завжди до твоїх послуг, - посміхається, показуючи білосніжні зуби. - Твій хлопець якийсь не адекватний. Як ти з ним взагалі зустрічалась?

Сама дивуюсь, чому так довго терпіла цього поганця. Напевно боялась різких змін у житті.

- Раніше він такий не був, - зітхаю.

- Може ти просто раніше не помічала?

- Можливо, - погоджуюсь.

Колись все було простіше. Ми були безтурботними і веселими студентами, все що нас хвилювало, як здати екзамени. Хоч здається Костя навіть тим не парився. Ми почали зустрічатись і все так швидко в нас закрутилось, що я навіть не опам'яталась, як втягнулась в ці відносини. 

- Як ти дізнався в якій я квартирі? - цікавлюсь, лише зараз розумію, що не говорила йому повної адреси.

- Мені пощастило, - легковажно знизує плечима. - Я піднявся на другий поверх, а з сусідньої квартири вийшла жіночка, ось я її і запитав, де живе Аліна. Відчинив двері і почув, як ти кричиш. Думав, що він тебе душить.

- Він хотів дещо інше зробити, - ніяковію і відводжу погляд. Досі в голові не вкладається, що Костя на таке міг наважитись. 

Дивлюсь на засніжений ліс, котрий ми зараз проїжджаємо, місто давно залишилось позаду, а разом з ним і мій колишній хлопець. 

- А він у тебе покидьок, - сердито промовляє Тимур.

Знову дивлюсь на нього, тепер вже здивовано. Невже він за мене переживає? Дивно таке усвідомлювати. Ще декілька днів назад, він навіть уявлення не мав, що я працюю в його фірмі. А зараз бурхливі емоції на рахунок моєї безпеки. Шеф активно мне пальцями кермо і гострим поглядом свердлить дорогу. Весь напружений мов струна, губи стиснуті у тонку лінію, аж побіліли. 

- Далеко нам їхати? - запитую не так з цікавості, як для того, щоб змінити тему. Про свого колишнього говорити більше не хочеться.

- Двісті з лишнім кілометрів, - зиркає на мене. - Я вже забронював нам номер. Сьогодні приїдемо, облаштуємось, я домовлюсь за зустріч. Можливо завтра пощастить зустрітись з замовником, його важко вловити на одному місці, прийдеться добре за ним побігати. Але він того вартий.

- Що, якась дуже цікава персона? - хочеться дізнатись більше про нашого клієнта.

- Він молодий і досить амбіціозний. А ще ризикований. Любить вкладати гроші у нестандартні проекти, - відчувається повага в його голосі, напевно Тимуру такі люди подобаються. - Цього разу він знайшов старий довгобуд і хоче з нього перетворити ледве не палац. 

- Хіба братись за недобудовану будівлю, це не ризикована справа? - дивуюсь, що Тимур погодився на таке. - Хто знає, як її будували і які руйнування вже почались.

- Ти маєш рацію. Але він платить гарні гроші, тому ми беремося за цей проект, - зиркає на мене блискучими очима Тимур.  

- Як знаєш, - все, що можу сказати. Здається мені, що шеф нічим не відрізняється від нашого клієнта, такий же азартний.

Мій телефон оживає, тому швидко дістаю його з сумочки. Люда об'явилась.

- Де ти вчора була? Я ніяк не могла до тебе додзвонитись.

- У мене вчора був просто неймовірний секс з прекрасним чоловіком, - радісно репетує подруга в телефоні.

- З ким? - понижую голос і скоса дивлюсь на Тимура, чи не прислухається він до нашої розмови. Він не дивиться в мою сторону, але помічаю маленьку посмішку на його губах. 

- З тим чуваком, з котрим я переписувалась. Вчора ми вирішили зустрітись. І в нас все так швидко закрутилось, я навіть не розумію, як це сталось. Але якби ти його бачила. Він Аполлон в чистому вигляді. А що він зі мною витворяв.

- Я не хочу знати подробиць, - швидко перебиваю, щоб її не занесло далі. Ця дівка без гальм може все розказати. - І через нього ти не прийшла на корпоратив? Я чекала тебе цілий вечір.

- Прямо ж таки чекала, - саркастично хмикає, а я хмурюсь на її тон. - Ти краще, подруго, розкажи, чим ви вчора з Тимуром займались.

https://booknet.ua/book/solodenka-dlya-bosa-b412338