– А непогано ти піднявся, друзяко, – посміхнувся він у густу бороду. – З простого селюка – тай  в князі…
– Я більше не “селюк”, – похмуро відповів авантюрист. – Тепер я – Роллінгпіс, головний отаман Світлої Повстанської Армії.
– Овва! – очі лицаря трохи розширились від подиву. – Ну і чого ж ти прагнеш… головний отамане? Ні, я знаю твою історію. І мені шкода – насправді шкода – що так сталось з Аурелією. Я знав її свого часу, вона чудова людина і здібний маг. Питання в тім, що ти робитимеш тепер? Хочеш скинути короля Рональда й самому приміряти корону?
– Та здалась вона мені, – гмикнув Роллінгпіс. – Я хочу лише одного. Ми вже з’ясували, що за тим нападом стояли не темні – тож видайте мені того, хто це спланував! І тоді, даю слово, ми розійдемось по домівках.

Він махнув рукою у бік вишикуваного за спиною війська.

– Ну і ще… Я б, звичайно, просив про амністію для цих хоробрих чоловіків та жінок. Для себе не прошу – це було б занадто. Тож передайте королю мої вимоги – я чекатиму відповіді і обіцяю до того часу не починати військові дії.

Де Вольт уважно подивився на нього. Подумав кілька секунд.

– Гаразд. Я передам Його Величності… твої вимоги. Сподіваюсь, нам вдасться розійтись миром.

Він криво посміхнувся.

– Колись ми бились з тобою пліч-о-пліч… І я б не хотів тебе вбивати.
– Можу сказати те ж саме про вас, Ваша Милосте, – повернув посмішку Роллінгпіс.

Розв'язка наближається ;)

❀-❀-❀

Зло ласкаво запрошую!

А перша книга - осьде:

Долучайтесь до світів техномагії ;)