Над Долиною Тисячі Списів ніколи не світило сонце. Хмари тут завжди затуляли небо – так діяло одне з родових заклять, створених пращурами нинішнього Володаря.

Проте й без сонячного світла краєвид, що відкривався з оглядового балкону, був вартий уваги.

На балконі стояло крісло. У кріслі сиділа Анетта фон Герц та вивчала папери, складені поруч на невеликому журнальному столику. Вітер – постійний тутешній мешканець – грався з темним волоссям дівчини, а заодно й з паперами, намагаючись переконати їх, що вони нічим не гірші за птахів і можуть нарівні з ними ширяти небесною височінню.

❀-❀-❀

Зло ласкаво запрошую!

А перша книга - осьде:

Долучайтесь до світів техномагії ;)