Ну що, вересень закінчився, я полізла дивитися статистику й традиційно зависла там довше, ніж планувала))

Тому сьогодні без довгих підсумків у стилі «ось усе, що сталося зі мною за місяць». Краще про хороше: що ви читали у вересні, що почало виходити буквально вчора і що я вже готую на жовтень ❤️

«Прочитай мене №3» таки буде

Так-так. Я вже готую третій марафон.

Після другого я ще думала, чи не дати цій затії трохи відпочити, але, судячи з реакції учасників, рано нам на пенсію))

Загалом формат залишиться знайомим: збираємо книги, розподіляємо їх між учасниками, читаємо одне одного, залишаємо нормальні змістовні коментарі й, головне, знаходимо історії, до яких самі могли б ніколи не дійти.

А от правила трошки зміняться.

Другий марафон дуже добре показав, що можна допиляти. Бо п'ять розділів в одного автора — це двадцять хвилин читання, а в іншого ти через п'ять розділів уже морально прожив із героями три життя й почав платити їм аліменти))

Тому зараз думаю над трохи справедливішою системою за обсягом. Також хочу переглянути деякі моменти з коментарями, дедлайнами та ситуаціями, коли хтось вибуває вже після розподілу.

Але глобально це буде той самий «Прочитай мене». Ніякого «ми повністю змінили концепцію, тепер замість читання стрибаємо через вогнище». Просто третя версія з урахуванням досвіду перших двох.

Окремий блог із правилами, датами й реєстрацією буде трохи пізніше ❤️

І нагадую: книжковий Тіндер працює постійно

Бо про нього на фоні марафону можна легко забути.

Наш книжковий Тіндер безстроковий. Там немає необхідності чекати нового набору, немає рандому й немає ситуації «вітаю, алгоритм вирішив, що наступні кілька вечорів ти читаєш ось це»))

Там усе простіше: залишаєте свою книгу, дивитеся книги інших, знаходите те, що реально захотілося прочитати, і домовляєтеся між собою.

Тобто хочете книжкову рулетку — чекайте «Прочитай мене №3».

Хочете самі обирати свій метч — ідіть у Тіндер.

Можна, звісно, бути книжковою шльондрою й користуватися обома. Я не засуджую, я сама така ❤️

А тепер головна новинка — «Дитя Кібели: Вогонь і тіні»

Бо вчора, 1 жовтня, почала виходити третя частина «Дитя Кібели» ❤️

І от це для мене доволі велика штука, бо ми нарешті повертаємося до циклу «Степ і Олімп».

Третя книга отримала назву «Дитя Кібели: Вогонь і тіні». На Букнеті вона вже стоїть третьою після «Спадкоємиці люті» та «Нового Олімпу».  І якщо перші дві частини були багато в чому про виживання всередині світу, де правила встановлюють сильніші, то третя починається вже після Великого Виходу.

Аліна вивела свій народ з Афін у Степ. Здавалося б — усе. Вирвалися. Немає більше свинцевих кліток, наказів Даріана, влади Анаїс. Нарешті можна просто жити.

Ага. Щас.

Бо одна справа — втекти від старого світу. Зовсім інша — побудувати новий так, щоб він не перетворився на те саме лайно під іншою назвою. Саме це мені зараз найбільше подобається в третій частині. Аліна отримує те, за що боролася, — свободу. Тільки разом зі свободою їй дістається відповідальність за людей, яких вона за собою повела. Треба вирішувати, якими будуть закони Степу, хто матиме владу і, найголовніше, як побудувати суспільство, де сила не означає право володіти слабшим. А це особливо весело, коли поруч росте нове покоління дітей молодих богів, сили яких стають дедалі небезпечнішими. І маленька Дана серед них — взагалі окрема проблема. Бо дитина, здатна впливати на самі закони реальності, — це саме те, чого не вистачало людям, які просто хотіли спокійно облаштуватися в Степу)) Саме її зростаюча сила вже винесена в офіційну анотацію третьої книги. 

Але це ще не все. Бо з Пустки повертається людина, яку Аліна давно оплакала. Максим повертається. І не сам. Разом із ним у теперішнє приходить шматок минулого Аліни — зокрема Денис. Тільки після всього, що з ним сталося, питання вже не стільки в тому, як він повернувся, скільки в тому, що саме повернулося разом із ним. Офіційний опис прямо натякає, що Денис уже не зовсім належить світові живих.

І паралельно нікуди не поділися Афіни. Те, що частина людей утекла й вирішила побудувати власний вільний світ, зовсім не означає, що старий світ погодився їх відпустити. Лука і Вакх ведуть війну проти Степу, а старі боги теж нікуди не зникли й мають власні плани.  Тобто третя частина для мене зараз уже не стільки про втечу від богів.

Вона про питання: а що буде після перемоги?

Що робити революціонерам, коли революція закінчилася й наступного ранку треба вирішувати, хто розподілятиме їжу?

Як не стати новим тираном, коли влада нарешті опинилася у твоїх руках?

Що робити з дітьми, які потенційно сильніші за всіх дорослих навколо?

І чи можна взагалі почати нове життя, якщо старе буквально повертається до тебе з Пустки?

Коротше, я повернулася до своїх богів, морально сірих персонажів, війни, Степу й сімейних проблем такого масштабу, що сімейний психолог просто мовчки вийшов би з кімнати))

Книга вже почала виходити й буде регулярно оновлюватися. Зараз на Букнеті вона позначена як 18+ темне фентезі й третя книга серії.

Але!!! В ВЕЛИКОМУ ПЛАНІ ще завершальна, четверта, книга і, звісно, редактура всієї серії. 

А що читали у вересні?

Ну і не можу не залишити трохи статистики, бо вона цього місяця місцями прекрасна.

Абсолютним монстром залишається «Моровиця». В окремі дні вона видавала 112, 99, 61, 54, 47, 41, 37 прочитань. Я дивлюся на цей рядок у статистиці й починаю підозрювати, що «Моровиця» живе окремим від мене життям.

«Дружина за контрактом. Дракон не додавався» теж дуже весело провела вересень: там були дні по 109, 82, 70, 69, 43, 40 прочитань. Тобто Вікторія з Каелом продовжують сваритися, ламати меблі й заманювати людей подивитися, хто кого перший придушить.

Добре йшли «Наречена для поганця», «Кава, вовк і двері в колодязі», «Білосніжка: казка, яку не розкажуть», «Щоденник черниці», «Le Roi Soleil», «Кров корони» та інші книги.

І мені особливо подобається дивитися на таблицю не тільки через великі цифри. Бо там видно, як якась стара історія раптом отримує 10–15 прочитань за день. Як книга кілька днів мовчить, а потім хтось приходить і явно сідає читати її запоєм. Як зовсім різні цикли продовжують жити паралельно, навіть коли я зараз активно займаюся чимось іншим.

Тож вересень вийшов дуже активним книжково.

А жовтень тільки почався, і в нас уже є третє «Дитя Кібели», попереду «Прочитай мене №3», а книжковий Тіндер узагалі нікуди не збирався йти.

Через шість днів почну публікувати «Снігову Королеву: Казка, яку не розкажуть» ❤️

Так, ще один темний ретелінг. Так, знову я взяла казку, яку всі знають із дитинства, і вирішила, що їй терміново не вистачає токсичного кохання, одержимості й моїх проблем із головою))

Цього разу дістанеться «Сніговій Королеві».

Кажуть, Снігова Королева викрала Кая. Кажуть, відважна Герда пройшла пів світу, щоб урятувати коханого з крижаного полону. Кажуть, її любов була настільки сильною, що ні холод, ні чари не змогли її перемогти.

Ну... кажуть багато чого.

Моя версія, як можна здогадатися вже з тегів «ретелінг», «токсичне кохання», «одержимість», буде трошечки іншою))

І ще цікаво: яка з моїх книг була вашою у вересні? Може, тільки знайшли якусь, може, нарешті дочитали стару, а може, весь місяць чекали продовження однієї й тієї самої?

Розказуйте ❤️

А ще мені цікаво дві речі: хто йде зі мною в третю частину «Дитя Кібели» і хто вже зараз знає, що полізе в «Прочитай мене №3»? ❤️