Квітковий вінок красиво підкреслював її чорне волосся, яке спадало до пояса невеликими хвилями.

Тримаючи в руках книгу, вона уважно читала, не звертаючи уваги на весь світ навколо.

Ліс мовчки огортав її своєю тишею.

Дівчина сиділа на пні, створеному самою природою, і виглядала настільки гармонійно, ніби була духом цього місця.

Сонячне світло торкалося її обличчя, а вітер м'яко огортав волосся, обережно перебираючи його пасма, але навіть не намагаючись відволікти від книги.

Здавалося, на мить світ завмер.

Була лише вона, ліс і сторінки, які тихо перегорталися під її пальцями.

Якщо вам сподобався цей уривок і ви захочете взяти його для своєї історії — буду рада. Тільки, будь ласка, напишіть про це в коментарях, щоб я знала, де він знайшов своє місце. ?