Вітання. 

Отож, спробуйте уявити ситуацію:

Ви стоїте посеред вулиці. На вас недолугий аніматорський костюм. З п'ятої точки стирчать дві надувних червоних кульки, імітуючи червону задницю макаки. Ви відчуваєте, що ваше обличчя червоне через спеку та задушливе вбрання. І взагалі це точно не найкращий день вашого життя. 

І тут помічаєте свого колишнього однокласника. Того самого популярного хлопця зі школи, з яким мріяли зустрічатися всі дівчата. Він стоїть через дорогу і вперто на вас п’ялиться. Ви відчуваєте сором, і водночас не можете збагнути у чому його причина інтересу до вас. Адже, у школі ви навіть не віталися. Намагаєтеся не дивитися на нього, але все ще дивиться на вас…і дивиться, аж до того моменту поки ви не чуєте його голос у себе за спиною. І чого йому треба? Ну...а що ж йому треба ви зможете довідатися прочитавши книгу: "Як закохати(ся) у Губку Боба"

А тепер уявіть таке...ви помічаєте, що нас дивиться інший хлопець. Чорнявий, не дуже високого росту, але такий симпотний. Видно, що від нього так і віє трохи засранською харизмою) А якщо ви хороша дівчина, то зазвичай до вас тягне таких собі хлопців))) Ви подумали про себе, що той пацан доволі гарний. Він вам підморгує...і вам це подобається...аж до того моменту, поки ви не опускає погляд нижче його обличчя і помічаєте на руках незнайомця кайданки. Ну ні...аж таких поганих вам точно не треба...саме так і подумала героїня книги Віка, коли з нею таке трапилося)) Але чи вдалося їй ще зустрічтися з тих поганим хлопцем, зможете дізнатися, коли прочитаєте книгу "Тату, я покохала хулігана"
 

Ой...а тепер таке...ви приходите додому. Страєтеся зайти тихо, щоб ніхто з домашніх не почув, але помічаєте у кріслі власного батька. Він пялиться на вас незадоволеним поглядом і виглядає явно не в гуморі. Ще б пак, адже кілька годин тому він зачинив вас у кімнаті, щоб ви нікуди не пішли. А ви взяли і втекли через вікно на побачення. На побачення з хуліганом. Ваша розмова з батька починається з його саркатистичної фрази: а чого не через вікно?...Ну а ви відповідаєте йому з тим же сарказмом: Через двері зручніше, тат. А буде скандал чи ні...можете прочитати у книзі: "Тату, я покохала хулігана"

І остання ситуація...уявіть, що ви інтер у лікарні. І до вас на лікування привозять вкрай симпатичного юнака, у якого зламані ноги. Ви його лікар, він ваш пацієнт. При розмові з ним він зізнається вам, що потрапив під колеса мотоцикла через те, що пялився на вас. Що ви йому дуже сподобалися, і він не міг відвести від вас погляду)) І при чому збив нещасного ваш близький друг, у якого ви давно вже закоханні. І що далі...може настав час змін? Можете прочитати, що буде далі у книзі "Солодкий перець чилі"

Дякую, що дочитали цей блог. Гарного часу доби) Бажаю, щоб на вас пялилися лиш хороші люди з хорошоми намірами)))