Привіт, мої любі!

Знижка діятиме ще кілька годин.

Поспішайте.

Там дуууже пристрасно і дуууже небезпечно.

Рома підійшов за кілька хвилин. Він злий наче дідько.

- Я ж сказав, що не відвезу тебе. - навіть не дивиться на мене.

- Дуже треба. Я просто хочу дізнатись, коли і де завтра зустрічаємось?

- Я поїду сам.

- Ага. Чорта з два! Я їду з тобою. Ти мені обіцяв. Це між іншим і мене теж стосується. Так що, спершу виконай обіцянку, потім дуйся скільки влізе. - Рома хапає мене за плечі і боляче стискає.

- Якого біса, Соломіє? Ти вирішила зі мною погратись, чи не можеш визначитись? Вдень з ним а вночі зі мною? Яка ж ти погань! -  не можу від нього це слухати. Від кого завгодно, тільки не від Роми. Як же мене все дістало. Очі наповнюються сльозами, він бачить це  і відпускає мене.

- Чорт! - проводить долонею по волоссі а потім різко занурює пальці в моє волосся, притягує до себе і пристрасно цілує. - Що ти зробила зі мною , бестіє? - шепоче в губи. - Мозок через тебе закипає.

- Давай не тут, Рома. - прошу і ми сідаємо в авто. 

 Ми заїхали в якийсь спальний район і кілька хвилин просто сиділи мовчки. А потім я сама перервала цю тишу.

- Сьогодні в універі були журналісти, потрібно було влаштувати виставу наче ми з Платоном досі разом і готуємось до весілля. В батька скоро вибори і це йому потрібно. - Рома знов занурює пальці в моє волосся, мабуть воно йому подобається і цілує в чоло, в ніс, в губи.

- Міє , я мало не збожеволів коли побачив як він тебе цілує. Ти тільки моя, бестіє. Чуєш? Тільки моя! - твоя, Рома -відповідаю подумки та вголос як завжди заперечую.

- Не твоя. - він теж посміхається. Потім переводить погляд на мої губи і посмішка зникає з його обличчя.

- Це батько? Він що, су*а , знов бив тебе. - я вже й забула що під помадою яку вже злизав Рома, досі видно розбиту губу. - Відповідай, Міє! Він знов? - опускаю голову. - Наволоч! - крикнув і обійняв мене. - Маленька, тобі потрібно забиратись звідти. - від його "маленька" стало так приємно, наче реально відчула себе маленькою і тендітною в його обіймах. Навіть плакати захотілось.

- Мені немає куди йти, Рома.  В мене крім тата нікого немає. Кому я потрібна?

- Мені! Мені чорт забирай потрібна. - гладить по спині і ніжно цілує. - Моя хороша дівчинка. Ти тому на навчання кілька днів не ходила? - киваю. - От сволота! Вибач, маленька. Я придурок. - торкається лобом мого чола. Я мав би здогадатись що все не просто так.

- Ти не придурок, Рома. Ти реально зараз єдина людина, якій не байдуже що зі мною. І я дуже сподіваюсь що завтра ми дізнаємось всю правду...

   Якби ж вони тільки знали, куди приведе їх ця правда і яке осине гніздо вони збираються розбурхати... 

ГАРНОГО ВЕЧОРА І ТИХОЇ НОЧІ!