⚜️ Візуал до нового розділу книги "Полонянка хижака" ⚜️

​​​​​​P.S. у моєму Інстаграм Марк без футболки :)))

Уривок:

— Ти ревнуєш, — повторюю я тихіше, — Визнай це, Алісо.

— Ніколи! Це неможливо! — вона задирає підборіддя, хоча голос уже зраджує тремтінням.

Я не витримую. Простягаю руку, обхоплюю її за талію й різко притягую до себе.

— Визнай, — шепочу я, нахиляючись ближче. — Що тобі не байдуже.

Але замість цього на її обличчі з'являється та сама зухвала, трохи нахабна усмішка.

— О, мені справді не байдуже, — тихо каже вона, — Але тільки те, що ти дозволяєш собі так близько стояти без мого дозволу.

— Моя маленька хитрунка, — шепочу я.

Схиляюся до неї, скорочуючи останні сантиметри між нами. Аліса тихо тихо видихає і я розумію, що вона теж хоче цього.

Мої губи вже в міліметрі від її пухких, до біса солодких губ.

І я вже готовий здатися, коли раптом із коридору долинає голос:

— Марку?

Ми обоє завмираємо.

На порозі кухні з'являється Сашко.

— Перепрошую, — сухо каже він, — Але є важливі новини.

Я заплющую очі й важко видихаю.

Ну звісно! Саме зараз. Хіба може бути кращий час для важливих новин?