- Пробачте, що вмішуюсь у вашу розмову, - говорю ввічливо, намагаюсь не дивитись більше на чоловіка. - Ангеліно, можна тебе на хвилинку. Я хочу їхати додому і отримати своє.

Натякаю, що вона не розрахувалась ще зі мною. 

Ангеліна задумано оглядає мене, а потім звертається до співбесідника.

- Я на хвилинку, зараз підійду. Зачекайте мене тут.

Блондин киває, зиркає на мене коротким поглядом і відходить в сторону дивана, котрий розташований посеред холу.

- Ходімо, є розмова, - тягне мене за руку Ангеліна.

Її тон мені не подобається. Ця її ділова нотка підказує, що вона має мені щось запропонувати. І я готуюсь на будь-які її слова казати ні. 

Заходимо в її кабінет, Ангеліна сідає за свій стіл, я навпроти неї.

- Розрахуйся зі мною і я піду, - кажу, перш ніж вона відкриє рота.

Ангеліна уважно дивиться на мене, хмикає і спирається ліктями на стіл, хилиться вперед.

- У мене для тебе є ще один клієнт.

- Бородань був останній, - перебиваю її. - Ми домовлялись.

- Лілю, яка тобі різниця? Одним більше, одним менше, - протягує легковажно. - Ти в нас дівчина ефектна. Чоловік, з котрим я тільки що розмовляла, як тільки тебе побачив, відразу захотів саме тебе. Погоджуйся. Він може запропонувати більше, ніж інші.

- Ти про блондина говориш? - цікавлюсь і жінка поспішає кивнути. - Він гарненький, але я не планувала залишатись. Боюсь, щоб після нього не з'явився ще один і так далі. Тоді я взагалі не виберуся з вашого готелю.

- Тоді залишайся з нами, - посміхається. - Ти гарно в нас заробляєш. Нащо залишаєш таке прибуткове місце?

- Бо хочу нормального жіночого щастя, - не збиралась це казати, але слова самі вилітають. - Навіть не вмовляй залишитись. Досить цих брутальних і байдужих чоловіків. Я знайду нормальну роботу.

- Ти довго на ній не затримаєшся, ось подивишся. Лілю, ти звикла до гарних грошей, а на звичайну зарплату навіть продуктів не купиш, які ти захочеш.

- Якось розберусь, - дратуюсь. - Давай гроші.

- Спочатку блондин, а потім я з тобою розрахуюсь.

- Ангеліно, ти стерво, - підскакую на ноги, сердито соплю.

- Я така, - задоволено либиться. 

Я можу довго опиратись, але не роблю цього. По-перше, не хочу тратити нерви через одного чоловіка, бо знаю, що Ангеліну переперти не легко. А по-друге, блондин мені сподобався і я навіть не проти його скоштувати. Уявляю його оголеного, у нього напевно там все підтягнуто і кубики м'язів, не те що у попереднього.

- Вмовила, ходімо, - говорю різко і прямую до дверей.

Разом ми йдемо до рецепції, я беру ключі з номера, а Ангеліна прямує до блондина, сказати, де я його буду чекати.

Заходжу у номер, зачиняю за собою двері і завмираю. Вперше не знаю, як зустріти клієнта. Аж дивно. Нервуюсь чомусь. Напевно хочу йому сподобатись, бо він мені приглянувся. 

До чоловіків я завжди була байдужа, розглядала їх лише як спосіб заробляння грошей. Ще маленькою я хотіла великого кохання і прекрасного принца, але потім життя стукнуло так, що рожеві окуляри вмить злетіли. Тепер лише прагматичність і холодна голова.

Це лише секс з черговим клієнтом, нічого більше. 

https://booknet.ua/book/llt-kuplena-dlya-brata-b423731