Як розпочався ваш шлях у написанні книг?

Стало цікаво дізнатися із чого кожний міг почати.

Я нещодавно ностальгувала і згадала, що перше, що я взагалі писала, це... страшилки. Мені було років 12 - 13, вже і не згадаю, і я писала короткі страшилки. Й ще пригадалось, як на уроці "всесвітньої літератури" нам задали написати свій короткий твір на оцінку. Досі пам'ятаю, як я написала трилер-детектив із карколомною назвою: "сім кинжалів".

В який момент все звернуло у романтичне фентезі?  Хто його знає. Мені, мабуть, страшилок і трилерів у житті вистачає. Але ті часи згадую із усмішкою. 

Діліться і ви своїми короткими історіями перших спроб написань, цікаво буде почитати (≧◡≦) ♡

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Талія Верес
17.09.2026, 20:09:56

А мій шлях почався завдяки подрузі ❤️ Саме вона мотивувала мене спробувати писати й повірити, що з цього може щось вийти. І найцінніше, що вона мотивує мене й досі — залишається моїм найвідданішим читачем, першою підтримкою і тією людиною, яка завжди чекає продовження. Мабуть, іноді для початку власної історії достатньо, щоб одна людина просто сказала: «Спробуй, у тебе вийде» ❤️.

Інші блоги
Анотація і Буктрейлер до новинки❤️
Всім привіт ❤️ Вже першого листопада на Вас буде чекати моя нова книга " Власна Гра" ))) Мафія, стрілянина, драма, різниця у віці, і звісно багато кохання...це все що ми любимо❤️ А сьогодні хочу Вам представити
Вкрадена ідея, але така цікава та приваблива.
Книгу ЗАВЕРШЕНО. Бачила в деяких групах такі пости як Інтерв'ю з героями книг, цікава тема, але надто стисло. І от я сиджу така, читаю таке інтерв'ю і тут до мене приходить така думка: а що, якщо зробити таке інтерв'ю
Новинка! «школа болю» — або як заробити на травмах
Любі мої, я тут принесла вам дещо новеньке. І, здається, цього разу моя остання нервова клітина офіційно звільнилася. Зізнавайтеся, хто любить історії про бідну, скромну, невинну дівчинку, яка потрапляє до елітного навчального
Знижка на книгу Будь моєю дружиною ♥️
- Хочеш десь зупинитись повечеряти? – запитує Денис після довгої мовчанки. Ми вже їдемо добру годину і ніхто з нас не промовив ні слова. - Ні, - відповідаю пригнічено і відвертаюсь до вікна. Почуваюсь жахливо, не
"Спадкоємицю" завершено!
Дорогі друзі. Спішу поділитися новиною: книгу "Спадкоємиця крізь час" завершено. Оскільки вона в передплаті, то я ретельно вичитую можливі одруківки і ближче до вечора натисну хвилюючу кнопку "Завершити". Поки
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше