Вікторія тримала батька під руку і її тіло все більше брав озноб, ніби має щось статися дуже погане. Перед ними відкрили двері і всі гості встали, аби привітати наречену. Вікі поволі рушила до вівтаря. Вона чула шурхіт свого вбрання та стукіт серця, яке могло вистрибнути з її грудей. Ззовні дівчина виглядала спокійною, хоча всередині вирувала буря. Вікторія робила крок за кроком, а її руки пітніли. Вікі не могла підняти свого погляду від підлогу, адже чула, як гості перешіптувалися. Дівчина боялася почути, що вона не гідна бути герцогинею, але, на її подив, вони говорили, яка вона прекрасна і, яка у неї надзвичайно красива сукня. Вікторії було приємно, адже її рідня завжди твердила їй, що вона - ніхто, але ці чужі їй люди були до неї набагато привітнішими, ніж мати чи сестра. На обличчі дівчини з'явилася легка посмішка, і Вікі гордо підняла свою голову - за кілька хвилин вона стане герцогинею Кайріс. Вікторія швидко віднайшла поглядом свого нареченого, який виглядав занепокоєним та суворим. Дівчина боялася, що щось сталося, але Гарольд побачив посмішку нареченої і заспокоївся. Чоловік переймався, що Вікі шкодує про свою згоду на цей шлюб, але зараз він бачив, що це просто був страх перед новим етапом життя - дівчина віддає йому не лише свою руку, але і своє майбутнє! Герцог знав, що це буде важким випробуванням для Вікторії, але спостерігаючи, як вона впевнено проходить повз гостей, то усвідомлював, що дівчина готова до інтриг. Гарольд на секунду відірвав погляд від нареченої, щоб побачити реакцію її сестри. Вікторія майже підійшла до вівтаря, коли побачила Матильду у сукні, яка була ідентична тій, що дівчина обрала для себе. Чоловік очікував, що герцогиня застигне від несподіванки, але Вікі повільно відірвала погляд від сестри та поглянула на свого нареченого. Її очі світилися вдячністю, а посмішка стала ще ширшою - Вікторія усвідомила, що Гарольд врятував її від страшного сорому! Матильда оглянула свою сестру, а тоді себе і зрозуміла, що її план провалився. Дівчина стисла зі злості віяло у руках, але досі залишалася впевненою, що зможе зруйнувати це весілля і стерти таку задоволену посмішку з лиця сестри, яка дивилася на свого нареченого, що не зводив з неї своїх очей. Граф підвів Вікторію до герцога і передав йому руку своєї дорогоцінної доньки.  

-Сподіваюся, Гарольде, що ти виконаєш свою обіцянку! – тихо, але з пересторогою, промовив батько нареченої.

-Я виконаю обіцянку, яку дав своїй дружині! – дівчина зробила останній крок, що відділяв її від герцога. Вільгельм полишив пару, а Гарольд поцілував палець Вікі, де був його перстень. Вікторія зашарілася від такого жесту, і пара розвернулася до священника, який чекав, щоб розпочати.