Автор : Іванка Сокіл

Назва : Крихітко, біжи

Марафон "Прочитай мене №2" від Елани Чунту

За відчуттям перших п’яти глав це психологічний трилер із кримінальною лінією, темою домашнього насильства та виразним dark-romance підтекстом. Тут багато напруги, морально неоднозначних персонажів і того неприємного відчуття, коли небезпека ховається не десь далеко, а поруч із людиною, якій начебто мала б довіряти.

Початок мене зачепив одразу. Авторка не витрачає час на довге знайомство з героями, а буквально кидає читача в погоню: Хейлі біжить лісом від власного чоловіка, чує постріли й намагається врятуватися. Чесно, у цій сцені в мене справді мороз ішов по шкірі. А вже потім історія відмотується назад, і ми поступово дізнаємося, як усе дійшло до такого. Мені сподобався цей прийом, бо ти вже знаєш, чим приблизно закінчиться вечір, але все одно читаєш із напругою, намагаючись зрозуміти, де саме все остаточно зламається.

Хейлі викликає в мене співчуття. Вона живе поруч із людиною, яка давно перестала розуміти, де закінчується «гра» і починається справжня жорстокість. Особливо моторошно від того, що Генрі ще й поліцейський. Людина, яка мала б захищати інших, сама легко переходить межі й удома. І хоча іноді хотілося буквально струснути Хейлі й сказати: «Та покажи вже зуби!», поступово стає зрозуміло, наскільки сильно вона звикла жити в страху й підлаштовуватися під його настрій. Тому момент, коли вона нарешті чинить опір, сприймається особливо гостро.

А от Лендон для мене поки що найцікавіший і найбільш неоднозначний персонаж. Спочатку він здається просто таким самим відбитим приятелем Генрі, потім раптом намагається його зупинити, а після пострілу показує зовсім інший бік — холодний, розважливий і дуже небезпечний. Він не панікує, а одразу думає, як приховати правду і врятувати власну шкуру. І водночас у п’ятій главі ми бачимо його вже майже звичайним чоловіком із нареченою та нормальним життям. Чесно, я навіть трохи здивувалася: у мене після перших глав уже склався образ якогось страшненького п’янички, а тут він виявляється мало не Денді. :)

Після смерті Генрі в Хейлі начебто з’являється шанс нарешті почати жити для себе. Але я зовсім не вірю, що все буде так просто. Надто вже міцно вона тепер пов’язана з Лендоном спільною таємницею. І їхня випадкова зустріч у супермаркеті тільки підсилює це відчуття: минуле нікуди не поділося, воно просто якийсь час мовчало.

За перші п’ять глав книга мене зацікавила. Тут є напруга, темна атмосфера, герої, яких складно одразу розкласти на «хороших» і «поганих», і достатньо запитань, щоб хотілося читати далі. Особливо цікаво, куди авторка поведе стосунки Хейлі та Лендона і чи справді смерть Генрі стане для неї початком свободи, а не входом у ще небезпечнішу історію. Я точно продовжу читання.