Іноді найстрашніша сповідь — це не та, де говорять про гріхи.

Крістіан не вірить у Бога.

Він не молиться.
Не шукає прощення.
І надто добре знає, що таке смерть.

Але цієї ночі він сам приходить до сповідальні.

За тонкою дерев’яною перегородкою — Ізабелла.

https://booknet.ua/reader/iogo-vlasna-chernicya-grh-na-dvoh-b458903?c=5119807

Черниця, яка ще не знає, ким насправді є чоловік, якому монастир дав прихисток.

— Я вбивав.

Одне зізнання.

Одна правда.

І тиша, яка раптом стає небезпечнішою за будь-яку зброю.

Та Крістіан прийшов сюди не лише сповідатися…

Бо, можливо, найбільші гріхи — це не ті, які ми вже скоїли.

А ті, яких відчайдушно бажаємо.

 Чому Крістіан опинився саме в цьому монастирі?
 Що він приховує від Ізабелли?
 І чи зможе вона зберегти спокій своєї душі, коли думки про нього стають сильнішими за молитви?

Бо цієї ночі сповідалися вони обоє.

І, можливо, після цієї розмови вже ніхто з них не залишиться колишнім…

«Я прийшов, бо хотів хоча б одну ніч не бути тим, ким мене зробив мій батько…»