Вітаю! Нова глава "Живий метал. Прокляття крил" вже на сайті.  Приємного читання! Дякую, що читаєте і коментуєте!

Я ледь всівся і поліз в один з схронів, якими ця кімната повнилася. Спеціально екранованих, так що ні татко, ні його люди не знайшли. Я витяг ніж. І замилувався його приємним блиском.

 Я крилами доламав грати, щоб випхнутись з цими одороблами назовні і виліз у вікно, через яке до мене прокралася руда нахаба. Опинився в саду. За спиною розгорнулися крила, я перевів погляд на істинний і побачив слід, який лишила хвостата здобич. Облизнув вуста, кутик рота піднявся вверх. Крила зробили пробний змах, ще і ще ривок. З-під них виривались сильні пориви вітру, які зносили все що було поряд: залишали сліди на бруківці, виривали газон, зрізали квіти та кущі, як серп. Але тут я почув важкі кроки і скоро з’явилася озброєна охорона маєтку. Бля…ні що так не стимулює випорхувати з гніздечка, як свист куль біля скроні, одна куля навіть влупилася по рогу, але відлетіла, та відчуття були наче отримав щегля від важкої руки брата. Я мотнув головою. Від крил кулі відлітали, вони зробили взмах, ще і нарешті… тіло отримало імпульс для старту, в обличчя вдарив сильний порив вітру, який тріпав волося.