Вітаю!

Оновлення вже чекає на вас.

✨✨✨

— До речі, Еммо, — рівним тоном зауважує він, коли ми піднімаємося в просторий коридор другого поверху. — Я помітив, що твій багаж надто скромний. Чому ти взяла так мало речей? Там заледве вистачить на пару днів...

Я зупиняюся, різко смикаючи руку, аби він нарешті відпустив її, і дивлюся прямо в очі Граду. Але мою руку він так і не відпустив, тому невдоволено питаю у відповідь:

— А з чого ти взяв, що я збираюся тут жити?! Я приїхала тимчасово, аби залагодити цю безглузду ситуацію, а не поселитися в тебе назавжди! Різницю відчуваєш?

Мартін миттєво завмирає.

Його обличчя в одну секунду втрачає все іронічне тепло, перетворюючись на неприступну, крижану маску. Він мовчить. Просто зупиняється напроти мене, звисока дивиться на моє невдоволене від гніву обличчя. І в його темних, бездонних очах спалахує надто небезпечний вогник. Від якого мої слова застрягають у горлі, а по спині пробігає справжній мороз. Але навіть при цьому, я не збираюся схиляти голову та бути пай дівчинкою. Свої кордони я буду відстоювати ревно та беззаперечно. 

Книга тут...

❤️❤️❤️