— Добрий день. Що вам потрібно? — Мене зустрів не надто приємний старший чоловік у смугастій сорочці та темно синіх штанах. Я звернула увагу на його домашні капці з акулами, які не вписувалися у його образ. З його тону я зрозуміла, що він не налаштований на дружню розмову.

— Добрий. Мене звати Юстина. — Я простягаю йому руку в знак вітання, але він ігнорує мій жест.

— Богдане, ти знову сусідських дітей лякаєш? — З будинку вибігає красива жінка — повна протилежність свого чоловіка. Мила, любʼязна, весела, з добрим поглядом та привітною посмішкою. Надія знову оживає при появі цього ангела. Незнайомка витирає руки об свій фартух і вітається зі мною. — Чим можу допомогти? — Її чоловік саркастично закочує повіки й дістає цигарку. Я ненавиджу запах сигарет, мене від них страшенно нудить, але я терплю цей сморід, бо я хочу зробити день народження Гаврила незабутнім.

— Я дружина Гаврила Котика. Він внук попереднього власника цієї вілли. Мені потрібно з вами поговорити. — Богдан хмурить брови.

— Ми не продамо наш дім, ясно? Розмова закінчена. — Він закриває у мене перед носом двері. В останній момент я просовую між них ногу. Метал стискає її до хрускоту, але я тримаюся до останнього.

— Ану зупинися, Богдане. — Жінка з розгону відкриває хвіртку. Вгору злітає її довге біляве волосся з яким вона схожа на Рапунцель. Я ледь стримуюся, щоб не запитати: «Чому ви вибрали такого грубого та похмурого чоловіка?». Спілкування з ним відчувається як неприємний укол чи укус змії.
 

Це продовження книги "Кохання в овертаймі". Якщо зацікавив уривок, то запрошую до прочитання роману за посиланням.