А ще я відчув, мисливським чуттям, що наче за нами стежать. Я почав оглядатися і нічого не побачив.

– Тож ти не гірший від людей, тільки того що не людина. Не карай себе за це. Просто доведи, що контролюєш це. Що ти ним керуєш, а не воно тобою. І ось... Що я маю для тебе, – Аліса зняла наплічник і почала там шарудіти, і...дістала мій дрон.

– Оу…дякую…наче частина мого втраченого минулого, яке тепер таке недосяжне.

– Чого? Все залежить від тебе. Гарний дрон. Я впевненна, ти зробиш кращі….– запевнила Аліса і дружньо посміхнулася.

 Я протягнув руку до дрона. А іншою все ж тримав силянку і притискав до грудей. Я згадав напад техноїда два роки тому на наш корпус і Академію. Як я нічого не міг зробити. Мої дрони він розвалив, як картонні. Але...але, якби ж я тоді активував свої здібності, то чи переміг я ту кляту бляшанку?

– Алісо, а скажи як ти гадаєш я б зміг перемогти техноїда?

– Ну якщо я тебе пристрелю, то ти цього не дізнаєшся, – сказала Аліса і хитро всміхнулася.

– Я передував вмивати. Та не факт що мене не приб’є батько чи брат, – сказав я.

– О, це буде дуже важка втрата, тоді ми не дізнаємося відповіді на це питання, –з сарказмом відповіла Аліса.– Але точно можу сказали, техноїда може знищити тільки інший техноїд, або той кому підкоряється темна енергія.

❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦❦

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512