Сьогодні (6.09) знижка на книгу з циклу "ДИКІ ЗЕМЛІ"

СПАДКОЄМЕЦЬ У ДИКІЙ АКАДЕМІЇ

Анотація:

Тагір — єдиний син Імператора Саттона, за приказом свого батька вирушає на навчання до Академії Диких Земель.

На нього чекає зустріч зі своїм старшим братом, про існування якого він досі не знав та зі своєю Істинною Парою.

"Емоції переповнюють, але я лише повільно киваю у відповідь, і відвертаюся, не бажаючи видавати своє сум'яття.

- Тагіре, ну скажи хоч щось!! Ти радий чи незадоволений?

Я знову знизую плечима, що цього разу має означати «А що це змінить?» і повертаюся до читання.

- Збери речі. Вилітаємо завтра одразу після сніданку.

То я радий чи не дуже? Навіть не знаю, як на це реагувати. З одного боку, позбутися зайвої опіки матері та вічного невдоволення батька, що може бути краще? Але при цьому мені доведеться пристосуватися до життя в чужому для мене та суворому світі Диких Земель"

заборонене кохання

дракони

нерівний шлюб

істинна пара

кохання попри перешкоди

палацові інтриги

Рандомні уривки:

Уривок 1:

“Друга ніч линяння виявилася набагато страшнішою за першу. Луска сиплеться з мене клаптями, і таке відчуття, що разом зі шкірою. Насилу стримуюся, щоб не вити. Лежу, вчепившись зубами в якусь кам’яну інсталяцію. Потрібно буде потім відремонтувати тут дещо…

Шалено хочу їсти. У драконячій іпостасі, та ще й під час линяння, потреба в їжі величезна, а я, як би мовити, до повернення наставника не маю права обертатися. То ж як пояснити мій апетит, що збільшився в десятки разів? Принц і так на мене за обідом косився, і я ледве стримав себе, насилу пригальмувавши поглинати все їстівне, до чого зміг дотягнутися.

Про вечерю я взагалі мовчу.

Спробую вранці щось на ринку придбати, якщо змиюся від своїх охоронців. Дякую матері, сунула мені трохи грошей, хоч я і намагався відмовитись. А от батько не тільки не дав мені жодної монетки на дрібні витрати, а й нагадав, що я тут сам по собі, до того ж на повному пансіоні в палаці.

Щойно почало світати, я прийняв людську подобу й зібрав свою луску. На цей раз її виявилося набагато більше, ніж минулої ночі. Як я і хотів – линяння просувається прискореними темпами. Тож ще трохи протриматись треба!

Іду в душ і через пів години насилу змушую себе вийти з-під прохолодних струменів.”

Уривок 2:

“Імператор Саттон прибув до палацу і відразу зажадав аудієнції з королем. Оскільки запиту про конфіденційний статус зустрічі не було, Ердан попросив мене бути присутнім під час розмови. Як мінімум, я відчую, якщо Саттон спробує сканувати думки Ердана. Та і просто підтримка молодому королю не завадить.

– Ердане…

– Імператоре!

– Давай без офіціозу. Після всього, що ти накоїв…

– Я з добрими намірами… Заради брата.

– Тільки тому я тебе і пробачив, але ж ти розумієш, що я можу вимагати від тебе взаємної послуги?

– Вітаю Вас, Імператоре! – подаю голос про всяк випадок.

– Каю, і ти тут? Дуже добре. Власне, ти мені й потрібний. Я хочу повний звіт про Тагіра. Повний! А також про його Істинну. Ім’я, з якого вона Рода й що ви зробили, щоб захистити мого сина від домагань цієї авантюристки.

– Каю! – звертається до мене Ердан, старанно зобразивши здивування. Молодий король непогано володіє акторською майстерністю. Сподіватимемося, що Саттон повірить йому. – Ти щось про це знаєш?

– Уперше чую! – максимально щиро дивуюсь у відповідь. Витримуючи не тільки пронизливий погляд Імператора, а і його несанкціонований візит до мого мозку. Ставити блок було б надто підозріло, тому старанно транслюю здивування та невелику образу на його підозри в спробі обману.

Ердан спокійно ставить блок. Він король, йому можна. І перша ментальна атака Саттона відбувається без наслідків.

Звісно, ​​провести досвідченого менталіста не вдалося, але і пробити захист він не зміг.”

Уривок 3:

“Мої передчуття мене не обдурили.

Тагір втік! Мені залишається лише молитись, щоб хлопець зміг утримати свою силу й не наробити проблем Королівству. А ще, дякую Богам, що король зараз не Грег. Ердан мене хоча б не стратить.

– Каю!! Ти знав, що Тагір збирається втекти? – гарчить король, тільки-но я з’являюся в його кабінеті.

– Якби знав, то не дозволив би йому! – огризаюся я, замість того, щоби покірно стерпіти наганяй від молодого короля.

– Мабуть, твою посаду треба перейменувати, – раптом цілком спокійно і трохи задумливо повідомляє Ердан. – Пиши Указ: тепер ти в нас будеш не фахівцем із допитів, а головним… ну не знаю… може тебе старшим над двірниками призначити? А? Керуватимеш підмітанням плацу! Ні, не керуватимеш! Особисто підмітатимеш плац у палаці! І не ночами, як Тагір, а серед білого дня! Під конвоєм!! На що ти ще годишся??

Голос Ердана поступово з тихого й лагідного стає громоподібним і загрозливим, і король закінчує свою тираду звіриним риком у частковому обороті.

Я спочатку гарчу у відповідь, але потім визнаю правоту молодого короля і, опустивши погляд, щоб не сяяти очима у відповідь на погрози, тихо погоджуюсь:

– Як накажете, мій королю! Я винен…

Ердан підходить до вікна й деякий час так і стоїть, до мене спиною, задумливо дивлячись у далечінь.

Я підходжу до його столу і, не сідаючи, пишу Указ, щойно продиктований королем.

– Ось. – Простягаю папірець королю.

– Що це? – Обернувшись до мене, Ердан читає вголос написане:

«Указ короля Диких Земель Ердана з Роду Золотих Драконів:

Цим наказую, зняти Кая з Роду Помаранчевих Драконів із посади головного фахівця з допитів і призначити двірником…»

– Каю… Займімося справами. Нам треба з’ясувати, що сталося та знайти Тагіра, – зітхає король, навіть не дочитавши до кінця.

Звертаю увагу, що Ердан, хоч і не підписав, але й не порвав і не викинув Указ, а акуратно склав папірець й поклав у шухляду, переконавшись попередньо, що я уважно стежу за його діями. Тобто моє покарання, поки що, не скасовано, а лише відкладено. Хлопчик став гарним королем! Нічого не скажеш, навчився.”

***

Та нагадую, що вже скоро старт новинки!

Вже зовсім, зовсім скоро!

Анотація:

Вчора було весілля його матері, а сьогодні вони прокинулися прикуті одне до одного й до ліжка кайданками.

«— Якого біса! Хто це зробив??

Стежу за її поглядом: на нас пара кайданок, пропущених через різьблену спинку ліжка й з'єднаних на наших зап'ястях…

— Не я, точно. Я не любитель таких штук.

Але я, здається, здогадуюся, хто міг це зробити… Окрім цього виродка, мого новоявленого старшого брата, до такого ніхто б не додумався!»

***

Це буде остання книга циклу... Історія наймолодшого з героїв — Едварда.

А також на нас очікує закінчення історії Григорія та Вікторії... Їм був потрібен час для прийняття правди, яку вони дізналися одне про одного.

***

Підписуйтесь на мою сторінку, щоб не пропустити новинку!

АННА ЛЯЩЕНКО