Двері відчинив не боржник.

На порозі стояв омега. Молодий, худорлявий, з темним волоссям, що падало на очі, і шкірою, яка здавалася майже прозорою під жовтим світлом коридору. Він пах білими ліліями після дощу — ніжно, чисто, майже болісно солодко. Кайрон відчув, як його власний запах — різкий, свіжий лимон із гіркуватою цедрою — починає розходитися повітрям, перебиваючи все навколо.

— Віктор тут? — глухо спитав він.

— Ні… Він поїхав кілька днів тому, — тихо відповів хлопець. — Я Лін.

Кайрон увійшов без запрошення. Оглянув порожні полиці, розкидані речі, порожню пляшку. Боржник втік. Залишив сина.

— Твій батько винен мені гроші. Багато. Оскільки його немає — заставою будеш ти.

Лін зблід. Спробував щось сказати, але рука альфи вже стиснула його зап’ясток. Хватка була залізною, без права на відмову. Через двадцять хвилин омега сидів у машині, а лимонний аромат заповнював салон так густо, що дихати ставало важко.

Збірка омегаверсних історій (18+/21+)