Та ось я відчув, гуркіт зенітки і слід від трасировочних куль розірвав темряву ночі, це вже крупніший калібр намагався дістати мене. В мене серце стало, але рефлекторно я відхилився в сторону, потім в іншу, щоб ухилитися з-під куль. І мені це вдавалося, але все ж важко керувати новими розмірами тіла – мене заносило, я врізався верхівки дерев. Але зміг відірватися від переслідувачів…принаймні від тих хто пересувася по землі…

 Скоро  звик до відчуття висоти і зрозумів як керувати крилами. Коли перші хвилини шоку минули і свідомість об’єднався з тілом, я навіть відчув захват. Бо вперше відчув свободу від тяжіння, від вього що було на землі. Тут була інша реальність, тут ніщо не душило і давило, не було обмежень. Свобода…тут можна вдихнути на повні груди свободу. Я відчув, що мій кут огляду істинним зором збільшився…невже це із-за рогів? Тож вони не просто бутафорія? Я відчув, наближення небезпеки. Скоро зрозумів, що мені вирішили скласти компанію…охороні дрони ТехСкай, вони «присіли» діловито мені на хвіст.

❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁❁