Всім привіт!

Нагадую, сьогодні діє знижка відразу на три мега пристрасні і емоційні історії кохання.

До закінчення дії знижки всього кілька годин. 

Поспішайте придбати книги за кращою ціною.

-  Слухай і запам'ятовуй, вдруге повторювати не буду. - починаю гоорити, щойно вона зачинила двері. -  З сьогоднішнього дня, ти живеш в моєму будинку і прислуговуєш мені. Робиш все, що я скажу. - бачу як вона напружилась і зробила крок назад. - Заспокойся, лихо ходяче. Я не претендую на твоє тіло. - поки що. - додаю подумки. Я на нього навіть дуже претендую. Але дам тобі час звикнути. - Я маю на увазі хатню роботу, а ще якісь дрібні доручення і підняття мого настрою. - продовжую.

 - Я що схожа на клоуна? - починає злитись, а мені шалено подобається, як вона казиться. - Ви не за адресою.

- Мені краще знати. Май на увазі, вибору в тебе немає, точніше є... Або ти робиш те що я кажу , або будеш сидіти у в'язниці. - знов брешу.
- Я згодна. - якось дуже швидко погоджується дівчина. І це мене насторожує.
- Щось ти швидко погодилась, Софіє. Щось задумала? Втекти не вдасться, тут всюди охорона і камери.
- Я - Соня. І я не збиралась тікати. Скільки будете платити?- дивує мене дівчина, якщо чесно, про це я поки що не думав. Я взагалі ні про що не думав, головне, щоб ця співоча пташечка була поруч. Але ж цього я їй не скажу.
- Платити? Софіє,- вимовляю майже по літерах і спостерігаю, як вона зі злості стискає зуби. - З сьогоднішнього дня, ти моя безкоштовна іграшка. Маріонетка. - навмисне хочу вивести її на емоції.
-Треба було вдарити вас сильніше. - шипить наче зміючка, а я вже не стримую сміх. Така кумедна дівчина.

- Мені вже подобається. Пішли, покажу тобі твою кімнату.

- І довго я повинна бути... гм... Іграшкою?

- Поки мені не набридне з тобою гратись...

В першого курсу сьогодні філософії немає, тому Єву я не бачив. Але весь час шукав її поглядом в коридорах. Це трендець! Після вчорашнього в мене взагалі дах знесло. Весь час думаю про неї і уявляю що зроблю, коли ми знов залишимось наодинці . Зайшов на кафедру після сьомої пари, тут вже нікого немає. Вирішив зателефонувати Єві, можливо вона ще в інституті. Та щойно взяв в руку телефон, як в двері постукали...

- Доброго дня. - заглянула моя красуня. Оглянула приміщення і зрозумівши що я тут сам, відразу увійшла і зачинивши двері притулилась спиною до стіни. - Владиславе Андрійовичу, я б дуже хотіла покращити оцінку з філософії. - посміхається і розстібає ґудзик на сорочці. - Що я можу для цього зробити? - я теж посміхаюсь і відкидаюсь на спинку крісла.

- Ви рухаєтесь в правильному напрямку, Ковальова. Продовжуйте. - вона розстібає ще один ґудзик і повільно підходить до мене. Трясця! Якби ми були в іншому місці, я б взяв її просто на столі. Маленька сексуальна кішечка. Підійшла і поклала коліно на мою ногу. Дивлюсь на неї знизу вверх і проводжу долонею по стегну. Підіймаюсь, притягую до себе і глибоко цілую. Дівчина затремтіла. Трендець! Як же я її хочу... З розуму мене зводить, вреднюга маленька. Посадив на стіл і став між її ніжок.

- Я скучила, Владе.

- Я теж, мала. Дуже. - знов цілую. - І я з задоволенням продовжу дивитись, як сильно ви хочете покращити оцінку, і навіть впевнений, що в вас це вийде блискуче. Можливо ми навіть домовимось про екзамен, але не тут. - вона сміється. - Поїдемо до мене?

- Так. - відразу відповідає...

   - Допоможіть   мені   будь ласка!   Вони  викрали  мене. - просить   дівчина  а  в   очах   такий   відчай   і   стільки  благання.   Вона   дуже   гарна.  Надзвичайно   гарна.  Особливо  ці   очі...   І   губи...    Але  вона   зовсім   маленька, тендітна.  Років  18-19   не  більше.   Карім   вже   зовсім   охринів.  В  мої  двері  постукали.
  - Ахмете!  В   нас  втекла  дівка.  Вона  не   в  тебе?   Карім  за   неї   голову  знесе.  Це   сестра   Даміра   Аслана. - в  мене  витяглось   обличчя.   Ось  значить  як?  Сестра   мого   ворога,  якого мрію знищити... Ніякої   жалості,   Ахмете.
  - Тут   ваша  втікачка.  - кажу  дивлячись  в  обличчя   зляканому   зайчику.   Цей   жах   в   її   очах   я   ніколи   не   забуду.   Цей   погляд   пробрався   в   саме   серце,   яке   як   я   вважав   назавжди   зупинилось   ще   кілька   років   тому.   Через   її   брата. 
Якби   ж   я   знав,   що   дуже   скоро   єдиним   моїм   бажанням,   буде  дивитись в   ці   очі   і   цілувати   ці   губи...

# Незаймана  дівчина  і  сильний  чоловік.

# Дуже  чуттєво  і  ніжно.

# Пристрасно.
# Відверто.
# Кохання  на  межі.

Ще раз нагадую, в вівторок буде опубліковано останній розділ книги

"СОЛОДКА НЕНАВИСТЬ" і після цього ціна книги стане більшою.

Тож, в вас ще є можливість придбати книгу за ціною передплати.

- Розділіться! Шукайте їх! Вони десь тут. Далеко втекти не могли. - прикриваю очі і подумки молюсь щоб нас не знайшли. Раптом знов почулись постріли. Присідаю і прикриваю переляканій дитині вушка. Мабуть ці бандити передумали залишати нас живими. Постріли ставали все ближчими і було схоже на перестрілку.
- Аміно! Софіє! - почули голос Данила. Божечки! Невже він знайшов нас?
- Ми тут. - хотіла крикнути, та з горла вирвався якийсь жалюгідний шепіт разом зі схлипом. Але він почув мене. Бо вже за мить ми обидві були в теплих міцних обіймах.
- Ну слава Богу! Дівчатка мої. Живі. - притискає нас до себе і я відчуваю що його тіло трохи тремтить. Данило цілує доньку, потім мене. - Я так злякався за вас.
- Мені було дуже страшно, татку. - схлипує Софія. - Знаю, моя рідна. Моя хороша дівчинка. Та вже все добре. Я більше нікому ніколи не дозволю забрати тебе в мене. - притуляється губами до маленького лобика. - Не плач, моє золото. - потім коротко цілує мене в губи. - Ти як Аміно? Йти можеш? - киваю.
- Я кохаю тебе, Даниле. - не знаю чому вирішила сказати це саме зараз... ці слова просто вирвались, коли я нарешті відчула себе в безпеці.
- Я теж кохаю тебе, Аміно. - витирає мої сльози, цілує в губи і нарешті посміхається. - Та давай про це поговоримо вдома. Нам є про що поговорити. - посміхаюсь і киваю. В мене теж є що йому сказати.

І в цей момент лунає ще один постріл, який примушує здригнутись і заплющити очі. Данило міцно обійняв нас і я завмерла в його руках.

- Бережи мою принцесу, Аміно. - почула біля самого вуха.

- Що? - дивлюсь на нього і не розумію що він говорить. Потім ще один постріл і мій коханий падає на сиру землю.

ГАРНОГО ВСІМ ВЕЧОРА І ТИХОЇ НОЧІ.

ВСІХ МІЦНО ОБІЙМАЮ.

ДЯКУЮ, ЩО ВИ ЗІ МНОЮ.

ВАША ТЕТЯНА КАЛИНОВА.